Влада і народ

Результати липневого опитування вільнюського Незалежного інституту соціально-економічних і політичних досліджень, згідно з яким більше половини білорусів хотіли б навчатися або працювати за кордоном, а понад 40 відсотків готові покинути країну назавжди, навряд чи стали сенсацією.

Торік в розпал валютної кризи і різкого падіння рівня життя, бажаючих виїхати з Білорусі було ненабагато менше. Тоді за кордоном хотіли б жити до 38 відсотків опитаних, а серед молоді цей показник становив 65 відсотків. Така статистика свідчить про те, що білоруси хочуть самі визначати свою долю, не залежачи від дій влади.

Коли «чарки і шкварки» вже замало

Відмінність нинішньої ситуації від торішньої полягає в тому, що, незважаючи на поступове підвищення зарплат, влада вже не може відновити так званий соціальний контракт з населенням. Ще недавно цей негласний договір означав в Білорусі підтримку урядом прийнятного рівня життя - так звану "чарку і шкварку" - в обмін на лояльність населення.

Але керівництво країни вважає за краще не помічати зміни настроїв у суспільстві. Згідно з останнім опитуванням, тільки п'ята частина респондентів заявила, що їхнє життя в усьому залежить від влади. Більше 63 відсотків опитаних живе "покладаючись тільки на себе".

Молодим куди дорога?

Звичайно, підвищення заробітку - важлива частина соціально-економічної політики держави, адже Білорусь лідирує в СНД за темпами зростання цін. Але, по-перше, ресурси для матеріальної підтримки громадян в уряду вичерпуються. По-друге, сьогодні тільки зарплатою, навіть рівною в еквіваленті 500-м доларам, зростаючі потреби білорусів не задовольнити.

Однією з причин змін у свідомості громадян став відхід покоління людей, які прощали влади всі її упущення, були готові терпіти недоліки, живучи з думкою "Тільки б не було війни". Їхні діти виросли, самі тепер стали батьками, не хочуть страждати від бідності тільки тому, що владна верхівка не займається модернізацією економіки.

І вже зовсім не готова перетворювати своє життя в "гній для майбутніх поколінь" нова генерація білорусів. Студенти хочуть бути вільними, а не долати штучні перешкоди у вигляді обов'язкового відпрацювання кількох років після закінчення вузів, або необхідності домагатися дозволу чиновників на продовження навчання за кордоном. Молоді люди повні рішучості працювати і жити гідно, навіть якщо для цього доведеться покинути батьківщину.

Дзвіночок функціонерам

Гостям Білорусі, які приїжджають на короткий час, кидаються в очі хороші дороги, чисті вулиці, велика кількість імпортних автомобілів і доглянутих заміських котеджів. Ці будинки і машини навряд чи були придбані на більш ніж скромні зарплати, що видаються державою. Швидше, за допомогою додаткових доходів підприємливих білорусів.

Так що мрія про еміграцію майже половини жителів країни - не стільки готовність бігти від бідності, скільки прагнення самим визначати свою долю і піти, нарешті, від диктату державної ідеології, що підмінила любов до батьківщини відданістю президентові.

Рейтинг Олександра Лукашенка - всього 30 відсотків, несправедливість чиновників, суддів і представників силових структур турбує населення дедалі сильніше. Не виключено, що дуже скоро владі доведеться пожинати плоди суспільного невдоволення, яке призведе до втрати лояльності населення, якої влади домагалися багато років.