Політичні причини біржового краху в Китаї
Це називається хаотичними заходами. Упродовж тижня двічі цілком припиняти біржові торги, удруге - одразу через півгодини після їхнього початку. Це був найкоротший день в недовгій історії біржових торгів у Китаї, і водночас це стало свідченням безпорадності регуляторів у царстві Комуністичної партії. Прикро лише те, що наслідки цього хаосу відчули також у Токіо та Сінгапурі, Джакарті та Мумбаї, Франкфурті-на-Майні й Лондоні.
До біржового краху в Китаї, що струснув світові біржі, призвели три безпосередні причини, але врешті-решт він мав політичні передумови.
Найголовніший поштовх - китайська національна валюта юань. У четвер, 7 січня, її курс досяг найнижчого рівня за останні п'ять років. Центробанк КНР закріпив обмінний курс юаня до долара США на позначці 6,5646 за долар. Таким чином китайський регулятор восьмий день поспіль послаблює національну валюту країни з цілком очевидною метою - пожвавити економічну кон'юнктуру, яка пробуксовує.
А це вказує на другий імпульс, що призвів до нинішнього біржового безладу: показники китайського промислового виробництва. Вони знову виявилися недостатніми, а тому підживлюють тривогу, що уся китайська економіка може перебувати у гіршому стані, ніж свідчить офіційна статистика. Хай там як, проведене опитування показало, що у грудні промислове виробництво країни десятий місяць поспіль скорочувалося.
Інвестори залишають Китай
Цілком очевидно, що обидва ці фактори дають вкладникам та інвесторам підстави для сумнівів у тому, чи справді китайська економіка - правильне місце для їхнього капіталу. А капітал тікає швидко, дуже швидко - інколи для цього достатньо кількох секунд, а іноді для вибуху вистачить і півгодини.
Того ж четверга Світовий банк застеріг, що цього року китайська економіка, можливо, зросте лише на 6,7 відсотка, тобто менше, ніж досі очікувалось. До того ж це стане найменшим показником зростання з 1990 року. Утім, з доповіді Світового банку ми можемо зробити ще один висновок - його експерти, вочевидь, вже не виключають раптового обвалу економіки Піднебесної. Саме цей сценарій Світовий банк називає одним з найбільших ризиків для нових індустріальних країн - він може спричинити значні глобальні потрясіння. Передсмак цього можна було відчути у четвер, поглянувши на біржові індекси з усього світу.
Бульбашка луснула
На Шанхайській та Шеньчженьській фондових біржах у четвер свято закінчилося після падіння біржових індексів одразу на більш ніж сім відсотків. І ось тут ми доходимо до третього поштовху, який призвів до хаосу, - тривалого перегрівання китайського фондового ринку.
Стандартний китайський біржовий індекс CSI 300 у порівнянні з літом 2014 року, коли, власне, у біржовому Китаї й розпочалося кероване згори надолужування в питанні акцій, й досі перевищує тогочасні показники на 60 відсотків. Улітку 2015 року, тобто у розпал біржового злету, цей показник перевищував позаторішній на захмарні 150 відсотків. Це попри те, що зростання усіх тих китайських підприємств, яких цей індекс охоплював, за цей час навряд чи складало більш ніж 10 відсотків. Не треба мати великих математичних здібностей, аби зрозуміти, що тут утворилось дещо, що зазвичай називають бульбашкою. Але будь-яка бульбашка колись лусне.
Політичні причини
Біржовий бум був політично бажаним. Державці-партократи заспівали населенню пісеньку про швидкі гроші. Тож багато мільйонів китайців, від таксистів, яких часто згадують, до місцевих чиновників та менеджерів промисловості, танцювали під цю дудку та вкладали гроші в акції. А звідки їм було знати, що розвиток біржових курсів, цілком очевидно, спирався не на сухі економічні дані з самих підприємств (чи всієї економіки), а на політичні сигнали.
Щонайпізніше з першим біржовим обвалом, який відбувся минулого літа, стало зрозуміло, що ті, хто відає біржовим злетом та державними інвестиціями, видачею кредитів та валютними резервами, забрудненим смогом повітрям й валютними курсами Китаю, не мають інструментів скеровувати такий страшенно складний процес як співвідношення між реальною економікою та його біржовим відображенням, байдуже - в політичному сенсі чи ні.
Біржовий бум був політично бажаним і призвів до неконтрольованого перегріву ринку. Контрольована державою, чи то пак партократичною державою, ринкова економіка досягла межі.
Недовіра до партії
Внутрішня ситуація у країні може загостритися, якщо пережитий упродовж цих хаотичних днів на китайських біржах досвід, коли мільйони людей втратили свої заощадження, породить недовіру до мудрості всезнаючої партії. (Чи лише недовіру до її статистики: чи дійсно йдеться про майже семивідсоткове зростання, чи насправді воно набагато менше?) А подолати таку недовіру в керованому суспільстві без вільних ЗМІ та свободи висловлювань практично неможливо.
Хай там як, але усе це вже давно стало вкрай актуальним для країн з перехідною економікою та сформованих промислових держав. Так, як світова економіка ще донедавна отримувала значні переваги від економічного буму в Піднебесній, так само нині структури у другій за потужністю економіці світу становлять загрозу глобальній економіці.