Після тривалого виборчого марафону Європейський парламент отримав нового голову. Це, звісно, не стало головною новиною дня, але для ЄС це подія, котра варта уваги. Депутати вперше "виснажили" до кінця дещо складну парламентську процедуру обрання голови і в ході реальної боротьби таки обрали консерватора Антоніо Таяні. Жодних попередніх підкилимних домовленостей за зачиненими дверима цього разу не було. Старі коаліції розпалися, а нові ще тільки мають постати. Все за правилами демократії. Ніхто не в стані закинути парламенту, як полюбляють робити євроскептики, скутість у вільному прийнятті рішень.
Про соратника Берлусконі Антоніо Таяні можна думати що завгодно. Звісно, його керування парламентом відрізнятиметься від стилю попередника, німецького соціал-демократа Мартіна Шульца, який використовував радше протокольні повноваження голови в політичних цілях, опікувався створенням більшості в парламенті та пошуками компромісів з Радою ЄС та Європейською комісією. Межі своїх повноважень він сприймав широко. Він став обличчям парламенту і охоче використовував трибуну для власних промов. Таяні радше буде тихонею. Італієць не має таких амбіцій, він прагне грати радше представницьку роль. Отже, посада голови парламенту повертається до своїх звичних масштабів. У суспільному сприйнятті, однак, його посада знову стане малозначущою.
Європейський парламент втратив своє репрезентативне обличчя, принаймні у сприйнятті важливої країни-члена ЄС Німеччини, де Мартін Щульц з його політичним досвідом міг би навіть претендувати на посаду канцлера або очолити МЗС. Але серйознішим з точки зору самого парламенту є те, що вирішальне голосування з обрання голови поставило хрест на існуванні неформальної великої коаліції в Страсбурзі та Брюсселі. Консерватори та соціал-демократи разом ухвалювали закони. Тепер це в минулому - слід буде щоразу забезпечувати ситуативну більшість. Це забирає час і робить ухвалення рішень менш прогнозованим. Вага голосів популістів-євроскептиків тепер може зрости, а законодавчий процес може скинути темпів та стати менш ефективним. Це є останнім, що ЄС потребує зараз - у часи криз і викликів від Brexit'у й Трампа до внутрішньої безпеки і міграції. Сили політичного центру в парламенті знову мусять піти одне одному назустріч. Так було б краще для Європи.