Він завжди був найкращим учнем у класі і свого роду вундеркіндом. Еммануелю Макрону в його молоді роки вдавалося все, за що він брався. Від піаніста та інвестбанкіра - до міністра економіки і президента Республіки . Це - найстрімкіший злет усіх часів у французькій політиці. Йому навіть вдалося за несприятливих умов декласувати Марін Ле Пен - цю заточену на боротьбу політичну машину правоекстремістського "Національного фронту". Попри те, що активність виборців у другому турі була відносно низькою, а кількість недійсних або порожніх бюлетенів - на знак протесту - рекордно високою, він має повний мандат на керівництво державою - навіть якщо перемога й не була приголомшливою.
Європа ще раз відбулася переляком
Одну із своїх перших телефонних розмов новообраний президент провів із канцлеркою Німеччини Анґелою Меркель (Angela Merkel). Канцлерка, як і багато інших глав держав та урядів європейських країн, можуть зітхнути з великим полегшенням. Континентом ширилося побоювання, що вороже налаштована до європейської ідеї Ле Пен й справді може зруйнувати спільний дім. Однак ми поки що - ще раз - відбулися переляком. Еммануель Макрон довів: наступ популістів та ультраправих в Європі можна зупинити.
Однак часу для святкування в новообраного президента - обмаль. Проблеми починаються вже при пошуку більшості в Національних зборах. Коли за чотири тижні обиратимуть депутатів парламенту, він повинен перекувати свій рух "Вперед!" ("En Marche!") на справжню партію. Багато соціалістів з партії його попередника на посаді президента Франсуа Олланда хотіли б підтримати Макрона - якщо їх, звісно, переоберуть. Бо соціалісти зараз, після нищівної поразки - на колінах. І відкритим залишається питання, чи вдасться їм зберегти хоч дещицю влади. А ультраліві після вітання одразу ж продовжили сипати образами з передвиборної кампанії - від них допомоги не дочекаєшся.
Консервативні "Республіканці" знову сподіваються на більшість в парламенті - так би мовити, певну компенсацію за безславну поразку їхнього кандидата в президенти Франсуа Фійона. "Республіканці" розколоті на дві групи - помірковане крило, яке прагне співпрацювати з Макроном, та правих, які з принципу хочуть якнайшвидше зруйнувати його. Вони так само суїцидально налаштовані, як і ультраліві. І чи буде в Національних зборах більшість "розсудливих" та чи зможе Еммануель Макрон керувати державою - це ще питання.
Грандіозне завдання
Новий президент повинен буде показати, чи зможуть надати Франції поштовху уперед його хороша витримка, гострий розум та здатність формувати союзи. Країні, норовливішій за 66 мільйонів мустангів, які не бажають реформуватися, одержимі принципами та є заручниками свого минулого. Макрон повинен їх в буквальному значенні слова спонукати до руху "вперед", подолати соціальні протиріччя, надати підтримку сільському населенню, створити робочі місця на бідній півночі країни, зробити конкурентоздатною економіку - і все це всупереч опору ультралівих та ультраправих. Новий президент країни має зробити просто диво, щоб перетворити вічне невдоволення французів на бажання змін.
Ультраправі дещо зміняться - нове вино в старі міхи. І якщо вони здобудуть значну кількість мандатів у парламенті, то значно ускладнять життя новому президенту. Можливо, після поразки на виборах у "Національному фронті" відбудеться чистка лав, однак Марін Ле Пен та її соратники й надалі сіятимуть ненависть та нагнітатимуть страх.
Макрон повинен знайти відповідь на ці деструктивні наміри своїх співвітчизників та об'єднати розколоту країну. Легко сказати, але неймовірно важко зробити. Оскільки йдеться не лише про безробіття та бідність, а й відкинутість на нижчі щаблі суспільства та гірший бік людського характеру.
Важка ноша на вузьких плечах
Наприкінці дня виборів у Франції молодий чоловік стояв на сцені перед величним Лувром, для свого виходу в якості музичного супроводу він вибрав гімн Європи. Так, він багато на себе бере, щонайменше він демонструє сміливість та певну частку нахабства. На плечах Еммануеля Макрона - важка ноша. Він повинен врятувати Францію і водночас Європу - й, можливо, йому це вдасться.