Pussy Riot. Михайло Ходорковський, Ільдар Дадін. Тепер знову Олексій Навальний. Ці імена є символами політичного впливу на російські суди, у незалежність яких у Росії і так вже ніхто не вірить. Принаймні я таких не знаю. Ані у колах прихильників Навального, ані серед його критиків. Надто вже очевидними були всі обставини цього процесу, шитого білими нитками.
Опозиційний політик, якого правоохоронні органи звинувачували в економічних злочинах і якого засудили його до п'яти років позбавлення волі умовно, на своєму шляху з Москви до Кірова, де відбувався суд, мав чималий супровід. Поряд із ним завжди були поліцейські у цивільному. Від його офісу в Москві до будівлі суду в Кірові, у глибокій провінції. І це попри те, що Навальний запевнив у своїй участі в засіданні і заздалегідь купив квитки.
Ув'язнення під час процесу
У Кірові відомому критикові Кремля до самого оголошення вироку кілька днів забороняли залишати готель. І це саме в той момент, коли він планував розпочати свою передвиборчу кампанію у Санкт-Петербурзі. Навальний відмовлявся давати підписку про невиїзд. Він таки поїхав з Кірова і офіційно стартував передвиборчу кампанію. Як тепер з'ясувалося, даремно. Адже в Росії засуджений не може бути кандидатом у президенти. Це наразі кінець президентських амбіцій Навального.
При цьому російському президентові Володимиру Путіну, у балотуванні якого на виборах за півтора року мало хто сумнівається, у принципі, особливо й не варто було боятися за своє переобрання навіть у разі балотування активного борця з корупцією і його чи не найгострішого критика. Навпаки: Навальний був би корисним Путіну. Він додав би виборам видимості демократичності.
Олексій Навальний - контроверсійний політик. І ще далеко не такий популярний, як Володимир Путін. Але він уособлює справжню, а не "системну" опозицію в Росії. Він відрізняється від завсідників політичної сцени, які протягом десятиліть виконують функцію фігового листка демократії. Таких як лідер комуністів Геннадій Зюганов або популіст Володимир Жириновський. Путін мав би можливість перемогти на виборах не проти бутафорних кандидатів, а проти справжнього опозиціонера. Теоретично.
Ще під час передвиборчої кампанії на посаду мера Москви чотири роки тому ЗМІ заговорили про "нового політика у найбільшій країні світу, із яким треба рахуватися". Радість критично мислячих росіян була чималою. Все це тепер в минулому.
Вибори є, демократії немає
Хто ще буде опонентом Путіна? Григорій Явлінський, лідер партії "Яблуко"? Не "системний" опозиціонер, але й не надто харизматичний політик, який може повести за собою маси. Політик 1990-тих років, який проґавив свій шанс вчасно і з високо піднятою головою піти з політики.
Що залишається? Крім чергового свідчення того, що російське правосуддя вкотре поставило політичні інтереси над правом, також впевненість у тому, що Володимир Путін наступного року переможе на виборах. Знову. На виборах, які не матимуть навіть видимості демократичності.