Ще не минуло і місяця з дня обрання Володимира Зеленського на посаду президента України, а він уже встиг не раз повторити помилки свого попередника. Призначення друзів на високі посади у державі, розпуск парламенту і бажання максимально сконцентрувати владу в своїх руках. Але на відміну від Порошенка, який періодично наступав на політичні "граблі", колишній художній керівник студії "Квартал 95" вирішив на них і зовсім станцювати. Те, з яким розпачем це зараз робить Зеленський, викликає щире здивування.
Навіщо Зеленському вороги, якщо є друзі?
Ще під час президентської кампанії Володимир Зеленський різко критикував Петра Порошенка за непотизм - за друзів, кумів, бізнес-партнерів, що "рулили" політикою і економікою держави. Володимир Олександрович божився: за нього такого ніколи не буде. Та де там. У владу прийшли колишні партнери Зеленського по студії "Квартал 95" і друзі дитинства. Сергій Шефір став першим помічником президента, Іван Баканов очолив Службу безпеки України, "кварталівці" Сергій Трофимов і Юрій Костюк стали заступниками голови адміністрації президента. Як то кажуть, нікого чужого, всі свої.
Звичайно, Зеленський - новачок у політиці. Кому як не друзям він може довіритися. Логіка начебто цілком зрозуміла. Але не у випадку, коли йдеться про державні інтереси. Як то кажуть: дружба - дружбою, а тютюнець нарізно. Той же Андрій Богдан, який отримав посаду голови адміністрації президента, потрапляє під закон про люстрацію. Іван Баканов, що виріс в одному під'їзді з Зеленським у Кривому Розі, досі не мав жодного відношення до СБУ. А дружина в.о. голови Служби безпеки і зовсім виявилася громадянкою Російської Федерації, яка 20 років все ніяк не може поміняти свій паспорт на український. Водночас давній друг колишнього художнього керівника "кварталівців" - генерал-лейтенант податкової служби В'ячеслав Бухарєв без досвіду роботи у розвідці, але з досить солідною декларацією про доходи, був призначений главою Служби зовнішньої розвідки України.
Хтось, напевно, скаже: дайте людям хоча б проявити себе, а потім вже критикуйте. Так, дуже скоро ми побачимо всіх цих людей у роботі. І, можливо, частина з них будуть гарні у цій самій роботі. Але саме ці люди ілюструють порушення обіцянок Зеленського не призначати у владу своїх друзів, кумів і бізнес-партнерів. Новими вони виявилися для обивателів. Тому що при владі опинилося акціонерне товариство на чолі із Володимиром Зеленським. І якщо під час президентства Порошенка в політичних кулуарах жартували про призначенців - "вcе буде Roshen", то тепер кажуть - "все буде "Квартал". І це не перебільшення. Це, на жаль, реальність. Друзі згубили Порошенка, вони можуть погубити й Зеленського.
"Слуга народу" піде шляхом "Єдиної Росії"?
Представник глави держави у Верховній Раді Руслан Стефанчук заявив, що пропрезидентська партія "Слуга народу" хоче стати монопартією в Україні. Мовляв, тільки таким шляхом команда Зеленського може взяти на себе всю повноту відповідальності за ситуацію в країні. І, судячи з останніх соціологічних опитувань, це цілком може стати реальністю - сьогодні за партію Зеленського на парламентських виборах готові голосувати чи не 50 відсотків виборців. Вони готові довіритися цій партії, за традицією вірячи у чудо і доброго царя. І "Слуга народу" має всі шанси стати основною парламентської більшості, яка сформує новий уряд.
Стефанчук, звичайно ж, ні слова не згадав про "Єдину Росію". Але аналогії напрошуються самі собою. Схоже, саме про таку партію, хіба що трохи модернізовану, і мріє президент Зеленський. Питання лише в тому, чи зможе його команда вибудувати такого політичного монстра, якщо дотримуватиметься принципів демократії і враховуватиме інтереси сильної опозиції. Путін довів: нічого нереального немає. Головне - мета, все інше додасться.
Найцікавіше зі "Слугою народу" почнеться після того, як партія отримає всю повноту влади у державі: президентство, підконтрольну більшість у парламенті і міністерські портфелі. У партії, яка ще два тижні існує тільки у віртуальному світі, виникнуть великі кадрові проблеми. А це означає, що помилок при призначенні не уникнути. Монопартія, про яку мріє Стефанчук і, треба думати, Зеленський, це не тільки можливості, а й величезна відповідальність. Адже доведеться відповідати на всі претензії українців, які не киваючи вже на своїх попередників. Чи готова "Слуга народу" до цього? Сумніваюся.
З булавою проти Конституції
Під час інавгурації президент Зеленський заявив про розпуск нинішнього парламенту. За кілька днів він підписав відповідний указ і призначив дострокові вибори на 21 липня. Глава держави впевнений, що має всі підстави для формування нового вищого законодавчого органу. З ним не згодна частина депутатів Верховної Ради, яка оскаржує президентський указ у Конституційному суді. Який буде вердикт - ніхто поки що не знає. Але Юлія Тимошенко вже закликала Зеленського не звертати увагу на рішення КС. А точніше - ігнорувати вердикт, якщо він буде не на користь дострокових виборів.
Судячи з риторики, нинішній президент не має наміру поступатися у своєму протистоянні з парламентом. Але рішення КС - остаточне і оскарженню не підлягає. Не приймати його до уваги означатиме для Зеленського відверто наплювати на Основний закон України, гарантом якого він і є. Зрозуміло, що існує політична доцільність. Але вона у правовій державі все ж поступається закону. І "нове обличчя" української політики має це розуміти. Але чи розуміє? Поки що, схоже, ні.
Зеленський має підтримку виборців і щиро вірить, що йому пробачать все, навіть відхід від норм конституції. І це - ще одна помилка нинішнього президента. Політика це - не сценічні підмостки. Любов глядача і довіра виборців - різні категорії. Якщо перше може жити вічно, то друге може зникнути дуже швидко. Про це Зеленському може розповісти той же Порошенко або Янукович. Останній також вірив у свою винятковість і байдуже ставився до конституції. Чим це закінчилося - відомо.
Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач. Видав кілька книг про українських політиків. Автор щотижневої колонки на DW.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.