Дебати у британському парламенті були тривалими та пристрасними. Справжнє політично-розважальне шоу, але, на жаль, із тим самим результатом, що й у січні. Парламент знову відхилив проект угоди з ЄС. За 17 днів до дати виходу з ЄС Великобританія стоїть перед стрибком із кручі під назвою Brexit у незвіданий досі економічний та політичний вир. Як прибічники, так і противники Brexit, наводячи при цьому різні аргументами, відхилили угоду, яку британська прем'єрка та ЄС в останню хвилину змогли ще раз підмарафетити. Виборці, партії, парламент, уряд - серед усіх панує розкол. Країна - у кризі. Не виключено, що наслідком цього шоку, пов'язаного із Brexit, може стати й розпад Сполученого Королівства, яке об'єднує Шотландію, Уельс, Англію та Північну Ірландію.
ЄС був не в змозі запропонувати британцям прийнятний варіант. Це - провал і Брюсселя. Збитки, які спричинить неврегульований Brexit, будуть значними і для ЄС. Зрештою, друга за обсягом економіка Євросоюзу раптово залишає спільний ринок. Великобританія та ЄС без потреби потрапили у власноруч розставлену пастку. Спостерігачі поза межами ЄС можуть лише розгублено хапатися за голову та запитувати, як таке могло трапитися? Або ж, як президент США та інші націоналісти, які роблять ставку на ізоляціонізм, можна тішитися, що Європа сама себе послаблює.
Мрії націоналістів-прибічників Brexit, що Великобританія після звільнення від уявних кайданів ЄС скоро знову повернеться до минулої імперської величі, незабаром мали б розвіятися. У глобалізованому світі країна розміру Великобританії самотужки мало чого може досягнути, навіть якщо британці й володіють ядерною зброєю та є постійними членами Ради Безпеки ООН.
Час покласти край абсурду
Ще залишаються 17 днів, аби відвернути найгірше. У середу та четвер (13-14 березня) Палата громад голосуватиме щодо того, чи справді треба зважитися на Brexit у режимі вільного падіння - без перехідного періоду, чи все ж варто відмовитися хоча б від цього безумства і продовжити переговори щодо Brexit на кілька тижнів.
Найкращий вихід із цього глухого кута, утім, вимагатиме великої мужності від британської прем'єрки, яка дотепер запам'яталася своєю впертістю. Тереза Мей повинна повністю відкликати заяву про вихід Великобританії з Євросоюзу за статтею 50 Договору про ЄС та подати у відставку. Новий очільник чи очільниця уряду могли би розпочати нову спробу, коли британці з'ясують, чого вони, власне, хочуть. Економічні збитки вдалося б відвернути, а пані Мей отримала б таку бажану згадку в підручниках історії, щоправда з інших причин, ніж планувала. Прем'єр-міністерка вперше натякнула на цей варіант виходу із глухого кута у своєму виступі в парламенті. Вона визнала, що зазнала провалу і не змогла виконати обіцяне.
Утім, імовірнішим є варіант, що прем'єрка продовжить працювати та вимагатиме від ЄС подовження терміну переговорів. Але сама ж Мей вказала, що ЄС наполягатиме на достатній підставі для цього. Цю драму не можна продовжувати просто так. Можливим є і другий референдум. Але яке питання варто на нього винести?
ЄС, зрештою, скоріше за все погодився б на продовження переговорів, аби ніхто не мав права сказати, що саме Брюссель поклав цьому край та якимось чином винен у передбачуваному хаосі на британських островах.
Драматургові Шекспіру сподобався б цей бедлам.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.