Напередодні запровадження в Україні карантину Володимир Зеленський зібрав вітчизняних олігархів на "Таємну вечерю" й попросив їх про фінансову допомогу в боротьбі з коронавірусом. За кожним відтепер закріплена область, якій він повинен допомагати - фінансово та організаційно. Поділившись владою, президент на державному рівні реанімував створену ще Леонідом Кучмою систему "вотчин" для олігархів.
Невдала втеча Зеленського від олігархів
У перше півріччя свого президентства Володимир Зеленський демонстративно підкреслював свою незалежність. Він обіцяв країні "деолігархізацію" ЗМІ, демонополізацію економіки, підтримку малого та середнього бізнесу. Володимир Олександрович всіляко намагався довести: він - не чийсь проєкт і не маріонетка Ігоря Коломойського, як стверджували його опоненти. Хоча Коломойський і зробив свій внесок (як мінімум інформаційний) у перемогу художнього керівника студії "Квартал-95" на виборах. Якби не було олігарха з його телеканалом" 1+1", Зеленський навряд чи став би президентом України.
Втім, "карантинний період" Зеленського закінчився досить швидко. Жодної "деолігархізації" не відбулося. Уже в червні 2019 року новообраний президент попросив олігархів підключитися до відновлення інфраструктури Донбасу. Ті досить мляво відреагували на цю пропозицію. Коломойський і зовсім заявив: максимум, на що він здатний, - "пофарбувати ларьок або два", гроші, мовляв, під арештом.
Відтоді сталося багато різних подій. Призначення й звільнення близького до Коломойського глави Офісу президента; призначення-відставка уряду, що не дуже влаштовував олігархів; неформальне відновлення "квот" олігархів у новому Кабінеті міністрів. На час березневої зустрічі Зеленського з представниками фінансово-промислових груп стало очевидно: без них він не впорається. Система, яку він обіцяв зруйнувати, виявилася міцним фундаментом, на якому зведено будівлю під назвою "Україна". Фундаментом, який ще 25 років тому заклав тодішній президент Леонід Кучма.
Допомога місцевій владі під час пандемії очима олігархів
У зверненні Володимира Зеленського по допомогу до олігархів під час епідемії COVID-19, немає нічого дивного. Як і в тому, які регіони їм належить курирувати: ті, де розміщені їхні активи та організаційні потужності. Схожу тактику в 2014 році, коли в Донбасі розгорталися бойові дії, використовував Олександр Турчинов, який виконував обов'язки президента України. У той період олігархи Ігор Коломойський, Сергій Тарута та Ігор Палиця очолили, відповідно, Дніпропетровську, Донецьку та Одеську обласні держадміністрації. Це частково дозволило втримати ситуацію під контролем. На схожий ефект тепер сподівається і Володимир Зеленський.
Читайте також: Український бізнес-омбудсмен: Пільги для всіх поспіль - це нонсенс
І його можна зрозуміти. Державні інститути виявилися не здатними ефективно боротися з пандемією. Зрозуміло, що квола медицина, посередні управлінці в уряді, слабка економіка, провалений бюджет - не найкращі союзники президента в ситуації, що склалася. Зеленському потрібні швидкі рішення і гроші. І те, й інше є у тих, хто де-факто володіє Україною - в олігархів.
Рінат Ахметов, який відтепер курирує відразу кілька областей, називає це допомогою місцевій владі. І звичайно ж, президенту. Чого ж натомість Ахметов бажає? Каже - нічого. Напевно, те ж саме публічно заявлять і Ігор Коломойський, і Віктор Пінчук, і Юрій Косюк, й інші з тих, кого Офіс президента визначив кураторами областей. Але хто ж, вибачте, повірить у щирість тих, хто, заробляючи мільярди в Україні, десятиліттями не звертав уваги на вітчизняну медицину? Навіщо людям, які мають дорогу нерухомість у Європі і VIP-обслуговування в кращих клініках світу, допомагати пересічним українцям? Спробуємо відповісти на це запитання.
Українські олігархи далекі від філантропії. Кожен з них пройшов жорсткий відбір у боротьбі за виживання ще в середині дев'яностих років. Вони позбавлені сентиментів, а тим паче - ілюзій, що зроблене ними буде оцінено відповідно до його заслуг. Історія з Ігорем Коломойським, який у 2014 році боронив Дніпропетровщину від можливого російського вторгнення, а потім кілька років був змушений відсиджуватися за кордоном - яскравий тому приклад.
Читайте також: Мустафа Найєм: Завдання - швидко зробити апарат, який допоможе людині просто дихати
Допомога олігархів країні сьогодні - їхня спроба повернути свій статус-кво не тільки в регіонах, але загалом у країні. Необхідно зазначити, що вони й раніше контролювали окремі області, клопотали про призначення "своїх" губернаторів, створювали політичні партії, розподіляли місця у Верховній Раді та уряді. Але олігархи хочуть, щоби з ними рахувалися й далі. Щоби їхні інтереси, як і раніше, враховувалися під час розподілу держбюджету, експортно-імпортних квот і податкових пільг, повернення активів і відкриття ринку землі.
Політичний вплив олігархів в Україні посилиться
Що обіцяв Зеленський вісімці олігархів, які взяли на себе кураторство над регіонами України, широкій публіці не відомо. Але, безсумнівно, разом з економічними преференціями вони отримали й політичний вплив. ЗМІ вже пишуть, що в одній із східних областей олігарх-куратор встиг заявити губернатору, що тепер він в області головний. І це симптоматично.
У перспективі, коли президент Зеленський, який не має під собою чітко працюючої вертикалі влади, стане олігархам непотрібним, вони разом із регіональною елітою можуть прийти до нового консенсусу під час вибору глави держави. І вибір може бути не на користь Володимира Олександровича. Чи думає про це Зеленський, коли ділиться на період карантину владою в країні з олігархами? Напевно, ні. А даремно.
Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач. Автор щотижневої колонки на DW.
Коментар висловлює особисту думка автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.