У ніч на 31 березня у медичних масках і рукавицях депутати парламенту України ухвалили закон про запровадження ринку землі в країні. Згідно з рішенням Верховної Ради, з першого липня 2021 року українці зможуть вільно купувати і продавати землю, а ще за три роки це право отримають і юридичні особи. Таким чином, парламент вирішив одне з головних питань для країни - земельне.
Земля - заручниця політичної ситуації
Україна стала світовим рекордсменом з тривалості проведення земельної реформи - більш як чверть століття влада країни не могла зважитися на відкриття ринку землі. За цей час Верховна Рада дев’ять разів подовжувала дію мораторію на продаж землі. Як наслідок - 96 відсотків землі сільськогосподарського призначення залишалися поза ринковим обігом. Ні, цей ринок, звісно, існував, однак він весь цей час був у тіні. А земельне питання тривалий час було предметом політичних спекуляцій для лівих сил - комуністів і соціалістів, відданих не лише ідеям Леніна, але й інтересам тих, хто без зайвого галасу намагався акумулювати земельні паї в Україні з перспективою їхнього викупу.
Рік тому під час президентської кампанії Володимир Зеленський пообіцяв українцям відкрити ринок землі. Його підтримали "Європейська солідарність" Петра Порошенка і "Голос" Святослава Вакарчука. Оскільки ліві сили в Україні втратили підтримку населення, проти цієї ідеї категорично виступили лише "Опозиційна платформа - За Життя" (ОПЗЖ) і партія "Батьківщина". Їхня аргументація є простою - відкриття ринку землі призведе до її втрати селянами і дозволить вітчизняним та іноземним багатіям скупити дорогоцінний український чорнозем. Тому соратники Віктора Медведчука та Юлії Тимошенко наполягали на вирішенні земельного питання виключно на референдумі.
Команда Володимира Зеленського, отримавши більшість у Раді, вирішила проігнорувати ці аргументи опозиції. Тим більше, що на відкритті ринку землі наполягав Міжнародний валютний фонд (МВФ). Півроку тому тодішній прем’єр-міністр Олексій Гончарук вніс до парламенту законопроєкт про запровадження ринку землі, який спричинив палкі дебати серед депутатів. Пізніше до будівлі Ради потягнулися фермери, селяни, активісти політичних партій - ті , хто протестував проти земельної реформи.
Що чекає тепер на українську землю?
Україна нині має у своєму розпорядженні 60 мільйонів гектарів землі, 70% з них - землі сільськогосподарського призначення. 68% перебувають у власності селян-пайовиків. Тепер вони отримають право розпоряджатися нею. Досі вони могли лише здавати її в оренду. З першого липня 2021 року вони отримають право продавати паї, а решта українців - купувати їх. Варто зауважити, що 1,6 мільйонів паїв належать громадянам пенсійного віку. У даний момент переважна більшість цих людей живе у доволі скрутному становищі, при цьому вони не можуть продати або віддати під заставу свої власні паї.
Згідно із законом про ринок землі, її вільний обіг стосуватиметься лише ділянок, що належать пайовикам. За півтора роки українці отримають право купувати не більш як 100 гектарів в одні руки, а з 2024 року до 10 тисяч гектарів зможуть купувати юридичні особи. При цьому не може продаватися земля, що перебуває у власності держави або у комунальній власності. Загальна площа такої землі - 10,7 мільйонів гектарів. Остання норма з’явилася лише в остаточній редакції закону. Прийнято вважати, що саме на ці ласі шматочки розраховували українські олігархи. Натомість іноземці отримають право на придбання української землі лише після затвердження відповідної норми на референдумі.
Що чекає на Україну після відкриття ринку землі, ми побачимо досить швидко. У 90-ті країна вже мала негативний досвід роздержавлення підприємств. Саме до нього апелювали опоненти президента Зеленського. Так звана ваучерна приватизація дозволила сконцентрувати в руках декількох олігархів більшу частину колишньої держвласності. Тому, з одного боку, власники паїв отримують право вільно розпоряджатися своєю землею. А з іншого - в умовах тотальної корупції в країні та ігнорування законів частина власників можуть незаконно бути позбавлені свого права на землю. Адже яким би хорошим не був закон, неодмінно знайдуться ті, хто захоче його обійти. Тому не буде перебільшенням сказати, що виконання закону про ринок землі - один з серйозних викликів для нинішньої української влади.
Рада поставила всі крапки над "і"
ОПЗЖ і "Батьківщина" вже пообіцяли звернутися до Конституційного суду України, оскарживши ухвалений закон. Соратники Юлії Тимошенко і Віктора Медведчука наполягають на тому, що процедура розгляду законопроекту була порушена Радою. Так, справді, команда Зеленського вимушена була форсувати ухвалення земельного закону під час карантину в країні. На цьому наполягав МВФ, який обіцяв черговий транш Києву лише у разі відкриття ринку землі і голосування Ради за так званий "антиколомойський закон" (робить фактично неможливим повернення олігарху Ігорю Коломойському націоналізованого "Приватбанку"). Але, вочевидь, і без вимог МВФ Україна рано чи пізно прийшла би до ухвалення закону про ринок землі.
Звісно, до першого липня 2021 року - дня відкриття ринку - в Україні ще все може змінитись. Можуть змінитися президент, склад Ради і Конституційного суду. Зрештою, ще невідомо, наскільки пандемія коронавірусу вплине на українську економіку. Тому не можна виключати того, що впродовж року, що попереду, опоненти ринку землі спробують згорнути земельну реформу в Україні. Особливо якщо взяти до уваги те, що, як свідчать дані опитування, здійсненого Центром Разумкова, 72% українців підтримують подовження мораторію на купівлю-продаж землі.
Майбутнє земельного ринку в Україні, звісно, залежатиме від багатьох факторів. І головний з них - розуміння українцями того, що саме вони стануть повноцінними господарями землі, якою зможуть розпоряджатися так, як їм заманеться.
Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач. Видав декілька книжок про українських політиків.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не співпадати з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.