Хто б міг подумати, що в ХХІ столітті в самому серці Європейського Союзу конфлікт навколо руху за незалежність переросте в державну кризу, мало не в спробу путчу, а, може, й у насильницьке протистояння? Хто ж тоді спроможний та готовий втрутитися в перебіг подій у Каталонії, аби спинити цей безум? Вчинені дотепер спроби з боку іспанської держави завершилися провалом. Близько 30 відсотків населення регіону, котрі прагнуть незалежності Каталонії від Іспанії, так само як і регіональний уряд, й далі вперто йдуть цим шляхом. Події змусили втрутитися й короля Іспанії. Але суперечка лише загострюється. Тож лишається небагато часу, поки частина Іспанії Каталонія оголосить в односторонньому порядку свою незалежність. Чи буде це законно, чи незаконно? Каталонському уряду до того байдуже.
На думку каталонців, конституція Іспанії для них - порожній звук, адже вони прагнуть вийти зі складу цієї країни. Конституцію Іспанії можна змінити, але лише за умови волі всього іспанського народу, а не завдяки голосуванню невеликої меншини. Тож поки що існування правової держави в Іспанії опинилося під загрозою, адже тепер застосувати правові механізми в Каталонії просто неможливо. І загроза ця полягає зовсім не в протизаконних діях уряду Іспанії.
Саме таким правильним чином розуміє цю ситуацію Європейська Комісія. Вона не може втрутитися в події як посередник, адже вона мусить поважати незалежність та конституцію кожної з країн-членів ЄС. Угоди, котрими регулюються механізми для Європейського Союзу, не надають Брюсселю права на статус посередника, принаймні в цьому випадку. У Польщі та Угорщині Єврокомісія мусила вдатися до дій, бо тамтешні уряди прагнули підірвати норми правової держави та незалежність юстиції. Так само в Польщі та Угорщині Європейська Комісія не виступає в ролі посередника між більшістю та меншістю, але як захисник чинності договорів.
Стриманість - законно, але політично нерозумно
Тож стриманість ЄС зрозуміла з правових причин, та чи розумно це з політичної точки зору? Ані Європейська Комісія, ані голова Європейської Ради Дональд Туск не повинні просто мовчки спостерігати за подальшим загостренням кризи в Іспанії. Тут стала б у пригоді хоча б пропозиція розпочати діалог між Мадридом та Барселоною.
Справжню роль посередника Брюссель не матиме й через те, що сторони просто не бажають цього. Представники Каталонії у Європейському парламенті очікують, що ЄС вгамує Іспанію. Але цього не станеться. Уряд Іспанії, який представляють дипломати в Страсбурзі, категорично проти посередництва та навіть діалогу з керівництвом Каталонії. На думку уряду в Мадриді, в Каталонії відбувається державний переворот. І тут нічого не скажеш.
Однак Європейському Союзу варто було б запропонувати свої послуги принаймні в ролі того, хто підготує ґрунт до діалогу. Брюссель має показати громадянам ЄС, що він піклується про них і так просто не ігнорує кризою. Віце-президент ЄС Франц Тіммерманс, котрий відповідальний за захист норм правової держави, вже дав сигнал, що він, звісно, теж поважає правову державу в Іспанії. Але для нього, власне, проблемою є дії саме каталонських сепаратистів. Якщо Європейський Союз завжди наголошує на тому, що він є уособленням успішного європейського мирного проекту, то він має продемонструвати, що в змозі подбати про те, щоб суперечки та конфлікти між його країнами-членами вирішувалися мирним шляхом.
Так само Європейській Комісії слід негайно придумати план "Б" на той випадок, якщо каталонці справді підуть на цей нераціональний крок, щоб в односторонньому порядку проголосити незалежність від Іспанії. Ні сам ЄС, ні будь-яка з його країн-членів не визнають цей крок. Але як же тоді поводитися з представниками уряду Каталонії, туристами, товарами та можливими проханнями каталонців про вступ до ЄС? А що робитиме ЄС, якщо Іспанія - й це юридично можливо - усуне від влади уряд Каталонії, оголосить нові вибори та скасує статус автономії? Досі ЄС, з огляду на цю кризу в Іспанії, що триває вже три роки, просто займав позицію страуса, сховавши голову в пісок. Але зараз цей номер вже не спрацює.
Це не спрацює ще й через те, що нині скрізь у ЄС прихильники Brexit, праві популісти та націоналісти роздмухують події в Каталонії до міфу. Згідно з цією міфологією, ЄС утискає меншини та народності щодо їхнього права на самовизначення. Хоч це й відверті дурниці, але ігнорувати ці аргументи не можна. Їм просто слід щось протиставити. В противному разі іспанська криза може перерости в ще одну європейську.