Теорії змови не тільки процвітають - вони вже досягли усіх верств суспільства. Тільки за останні кілька днів ми побачили якщо і не емпіричні, то принаймні анекдотичні докази цього: моя стрічка у Facebook сповнена повідомлень, спрямованих проти вірусологів, Білла Гейтса, вакцинації, Анґели Меркель і карантину під час пандемії коронавірусу.
Буквально за одну ніч багато хто перетворився на таких самих експертів, як ті, з яких вони зробили власних ворогів. Але не сприймають вони, звісно, лише експертів з іншою точкою зору. Не кажучи вже про те, що люди, які охоче діляться думками у Facebook, автоматично не стають експертами, як би їм цього не хотілося.
Паралелі з теоріями змови 2015 року
Теорії змови міцно вкоренилися у Німеччині ще під час кризи біженців 2015 року. Тоді їхні прихильники стверджували, що канцлерка Анґела Меркель начебто таємно планувала "перезаселення" ФРН і спеціально заполоняла країну людьми "зі Сходу". Тоді ж озвучувалися підозри і у всесвітній змові. У зв'язку з цим раз у раз спливало ім'я американського мільярдера і філантропа Джорджа Сороса, що у свою чергу слугувало "доказом" існування єврейської світової змови. Ну, і на довершення до всього вишенькою на торті стали "рейхсбюргери", які не визнають легітимності ФРН і видають самі собі альтернативні "паспорти".
Дещо з цих теорій змови звучало настільки сумно, що зрештою ставало аж смішно. При цьому не було відчуття, що петля змовників все тугіше затягується у мене на шиї. Але цього разу все інакше. Чому? Можливо, через те, що пандемія COVID-19 дійсно зачіпає всіх і кожного. Вона не обійшла нікого: діти не можуть ходити на групи подовженого дня, у дитячий садок чи школу. Батьки повинні залишатися з ними вдома і при цьому, як і раніше, піклуватися про хліб насущний. Університети спорожніли.
Протягом багатьох тижнів було закрито все: від ресторанів до перукарень. Люди позбавлені засобів до існування, хоча в багатьох країнах поступово відновлюється робота однієї галузі за іншою. Пацієнти, які не хворіють COVID-19, повинні довго чекати на операції. Літні люди не можуть бачитися з рідними і друзями. А ті, для кого коронавірусна інфекція закінчується летально, вмирає повільною смертю від задухи на самоті.
Невже все це відбувається насправді? Невже це все здатний зробити якийсь вірус? Переважній частині суспільства, яка відповідає на це запитання "так" - зітхнувши і, можливо, навіть зі сльозами на очах, - протистоїть ревучий натовп, який збирається в публічних місцях і пліч-о-пліч голосно вимагає припинення карантину. Цей натовп об'єднує непорушна віра в те, що "ті, хто нагорі", - у змові зі злом. У 2015 році на передній план мали змогу вийти переконані противники міграції, які завжди дотримувалися цієї позиції. Критиці піддавалися не самі факти, а план політиків, за допомогою якого вони намагалися впоратися з цими фактами - з тим, що в країні налічувалося близько мільйона нових біженців.
Сумніви в очевидних фактах
Сьогодні мова йде передусім про факти - про поширення вірусу. Саме з цього моменту думки діаметрально розходяться. Одні вважають, що COVID-19 не більш небезпечний за сезонний грип. Інші довіряють прихильникам ідеї колективного імунітету, які на міжнародній арені в переважній меншості. Треті відкидають вакцинацію як щось абсолютно марне - рух антиваксерів існує вже давно. Хоча проти SARS-CoV-2 поки що немає вакцини.
Якщо суспільство не може дійти згоди навіть щодо очевидних фактів - що це означає? В такому випадку рано чи пізно - якщо цього ще не сталося - у нього не залишиться ані місця, ані організації, які могли б сформувати громадську думку або модерувати дискусію про різноманітні можливості інтерпретації фактів. Цей вірус потрапив у Німеччині в усі сфери суспільства: навіть невелика група високопоставлених католицьких єпископів оприлюднила лист, в якому йшлося про якийсь "світовий уряд".
Для автократів, які останніми роками дискредитували експертів і принижували еліти, ця вистава - справжнє свято. Вони радіють, що їм успішно вдалося підкорити людей своєму впливу. І вже не оспівується освіченість, а витягується сопілка і складаються дифірамби сильній особистості. Скромність, яка зазвичай супроводжує знання, висміюється, а замість цього прославляються чутки. Зрештою останніми цвяхами в кришку труни нашої демократії стануть дурість і забобони. І причиною цього краху буде не коронавірус, а отрута, яку популісти вливали в нас по краплі протягом багатьох років.
Автор: Александер Ґерлах, лінгвіст, теолог, старший науковий співробітник Ради Карнегі з етики в галузі міжнародних відносин і старший науковий співробітник Кембріджського університету.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.