Коментар: Кубинська революція Обами

Президент США Барак Обама втратив свого старого комуністичного "ворога", а кубинський президент Рауль Кастро втратив свою ненависть до капіталізму. У першій починаючи з 1961 року телефонній розмові між президентами, глави двох держав на диво швидко дійшли згоди. Вони хочуть відновити дипломатичні відносини, які були заморожені більше 50 років тому, і обмінятися послами.

Це лише справа часу, коли США скасують торгівельне ембарго проти Куби. Все, на що годиться слово "ембарго", це політична обгортка для прихильників жорсткої політичної лінії, особливо для республіканців у Конгресі, які вважають, що скасування санкцій обернеться поразкою для Сполучених Штатів.

Тим не менше, скасування ембарго вже почалося. На додаток до медикаментів, з 2000 року став можливим експорт на Кубу сільськогосподарської продукції, такої як кукурудза, зернові культури та птиця.

Флірт з державою-ізгоєм

Більше того, 100 тисяч американських громадян відвідали Кубу з 2011 року для культурних і наукових обмінів. Обмеження на поїздки кубинців, які живуть в екзилі в США та хотіли б відвідати своїх родичів на острові, також скасовані. Згідно з повідомленнями преси, збройні сили обох країн навіть заявили про співпрацю, зокрема між береговою охороною так між військовими на кордоні на морській базі США в Гуантанамо.

Зараз Обама хоче офіційно відкрити "нову главу" у відносинах з комуністичним карибським островом та видалити Кубу зі списку так званих "держав-ізгоїв", які підтримують тероризм. Заборони на поїздки для американських туристів, які відвідують острів, також значною мірою будуть скасовані.

Це відбуватиметься до того часу, доки Обама не поставить вимогу більшості в Конгресі у Вашингтоні скасувати ембарго повністю. Але навіть якщо це все є маленькими кроками, падіння американсько-кубинської стіни почалося. Послаблення санкцій і відновлення дипломатичних відносин готують підґрунтя для скасування ембарго.

Ембарго як цап-відбувайло

Падіння цієї "стіни у свідомості" назріло вже давно. Блокада застаріла та виявилася повністю неефективною. Більше того, її прихильники досягли зворотного від того, чого вони насправді хотіли. Блокада забезпечила лідерам у Гавані легке виправдання їхньому економічному провалу.

Рауль Кастро вже давно зрозумів, що економічні проблеми Куби більше не можна виправдовувати просто посилаючись на ембарго США. Це виглядає, однак, ніби він розраховував, що блокада буде скасована: немає жодного іншого пояснення завершенню будівництва контейнерного порту в Маріелі у січні цього року.

Найбільший інфраструктурний проект Куби був, до речі, профінансований Бразилією. Бразильці також роблять широкі жести на адресу Куби. Рауль кастро відкрив для них двері. Він любить будь-кого, хто йому допомагає - його друзів навіть більше, ніж ворогів.