Візит Еммануеля Макрона до США, що добігає кінця, складався із двох частин. У фокусі першої - він сам та президент США Дональд Трамп. Французький президент став першим, кого Трамп запросив відвідати Вашингтон із державним візитом за час перебування на посаді. Макрон час від часу ввічливо пояснював про політичні розбіжності, але загалом поводився по відношенню до господаря шанобливо.
Але як і інші лідери, зокрема і німецька канцлерка Анґела Меркель (Angela Merkel), Макрон не уник типового для Трампа прийому гостей. Президент США струшував невидиму лупу з піджака Макрона, мовляв, "так гарніше", а ще послав йому повітряний поцілунок і метушився у звичній для нього манері.
Трампівські витівки
У публічних заявах та під час спільної прес-конференції Трамп лишився при своєму щодо усіх справді важливих для його французького колеги тем: продовження атомної угоди з Іраном, продовження американської місії у Сирії після перемоги над так званою "Ісламською державою", боротьба зі зміною клімату та припинення погроз запровадження штрафних мит на імпорт з Євросоюзу. Макронові вдалося гідно обійти усі гострі кути і навіть приховати сором, який він міг відчути, коли Трамп уголос почав критикувати політичні цілі французького президента.
Після цієї першої частини візиту могло б скластися враження, що Трамп не розцінює Макрона як рівносильного партнера. Важко було не відчути співчуття до Макрона, адже після обсипання його компліментами, відвідин маєтку Джорджа Вашингтона у Маунт-Вернон та помпезного бенкету в Білому домі, Трамп, зрештою, привселюдно розкритикував усі Макронові пропозиції. Єдине, що французькому президенту вдалося почути від Трампа - його стандартну відмовку "невдовзі побачимо".
Макрон на захисті західних інтересів
Однак потім розпочався другий акт візиту Макрона - він виступив перед сенаторами та конгресменами. А промовляв він до них англійською, що вже досить нетипово для французького президента. І промова ця була нічим іншим, ніж прямим несприйняттям трампівської політики і тактики, яка привела Трампа до влади. Макрон пристрасно виступав за демократію, свободу, толерантність, права людини та міжнародну співпрацю, потужно відстоюючи західні цінності. І все це він говорив, звертаючись до контрольованого республіканцями Конгресу, який, за поодинокими винятками, у цілому зазвичай підставляє плече президентові, який цими цінностями часто нехтує або ж їх ігнорує. Те, що Макрон промовляв у серці американської демократії, додало його виступу додаткової ваги.
Тож, якщо візит Макрона складався із двох настільки різних частин, особливо якщо із центральних питань на думку Трампа не вдалося вплинути, чи можна його називати успішним? Так, і на це є дві причини.
По-перше, бо у Вашингтоні, де господарює Трамп, слід бути вдячним навіть за невеликі успіхи. Після несподіваної перемоги Трампа на виборах оглядачі напівжартома прогнозували, що перший державний бенкет організують на честь прем'єра Угорщини Віктора Орбана. І це були не надумані спекуляції. Не слід забувати, що першим відвідати Трампа прибув ідеолог Brexit Найджел Фарадж. І варто згадати, що буквально цього тижня Трамп шанобливо відгукнувся про лідера КНДР Кім Чен Ина.
Зважаючи на усе це, запрошення Макрона - президента традиційно союзницької держави, яка водночас є і ключовим членом та захисником ЄС, - не слід сприймати як данину. Тому, безумовно, це справжній успіх і для нього, і для Євросоюзу.
По-друге, Макрон використав свій візит, насамперед під час промови у Конгресі, для консолідації і захисту західних цінностей і європейської єдності. Емоційно і красномовно він окреслив бачення світу, яке можна вважати протиотрутою поглядам Трампа. І озвучення цієї такої необхідної альтернативи можна тільки вітати.
Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.