Коментар: Меркель проти неоімперської політики Путіна

Головне послання на адресу Росії прозвучало лише в кінці урядової заяви Анґели Меркель, присвяченої "Східному партнерству" ЄС. Вона доволі довго говорила про шанси, які відкриває для країн Східної Європи підписання угод про асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом. І тільки в кінці виступу прозвучали слова, які, ймовірно, викликали незадоволення в Кремлі та міністерстві закордонних справ Росії.

Канцлерка Німеччини закликала Росію більше не тиснути на Україну, Грузію та Молдову в питанні зближення з ЄС та відверто додала: "Країни ухвалюють рішення самостійно. Жодного права вето у третіх країн немає". А щоб підкреслити правову основу цієї політичної заяви, Меркель нагадала про принцип невтручання, який міститься в підписаній Москвою хартії ОБСЄ.

Не озираючись на інтереси Росії

Багато німців, напевно, не почули в цих словах нічого нового. У Німеччині вважається політичною нормою те, що такі суверенні держави, як Україна, Грузія чи Молдова, можуть самі вирішувати, чи хочуть вони зближення з Євросоюзом, і якщо так, то в якій формі.

Але для росіян ці ретельно зважені слова Меркель напевне прозвучали незвичайно, адже в політичних колах у Москві заведено вважати, що колишні радянські республіки, особливо Україна, зобов´язані орієнтуватися на засновані Росією Митний та Євразійський союзи. Це росіянам та їхнім сусідам від ранку до ночі повторюють підконтрольні державі російські ЗМІ.

Уряди сусідніх країн упродовж останніх місяців перебувають під масивним політичним та економічним тиском. У випадку Вірменії він уже подіяв: нещодавно Єреван заявив про приєднання до Митного союзу під керівництвом Росії. Це означає відмову парафувати вже досягнуту угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом.

І ось тепер канцлерка Німеччини Анґела Меркель в урядовій заяві перед депутатами Бундестагу жорстко критикує неоімперську політику Росії. Це - пряме послання Москві та Путіну. Більше того, можна припустити, що це один із векторів майбутньої політики Німеччини стосовно Росії.

Політика ФРН щодо Росії в еру третього президентства Путіна

Повернення Володимира Путіна на посаду президента призвело до протверезіння в політиці Німеччини щодо Росії, а тепер і до її перегляду. Меркель, щоправда, у своїх відносинах із Москвою ніколи не дотримувалася принципу колишнього канцлера Ґергарда Шредера - бути "адвокатом Росії в Європі". Але й вона намагалася з розумінням ставитися до російських інтересів у Європі.

Наочним прикладом був саміт країн НАТО в Бухаресті у квітні 2008 року, на якому Анґела Меркель разом із тодішнім президентом Франції Ніколя Саркозі відхилила план президента США Джорджа Буша прийняти Україну та Грузію в НАТО. Тоді це було сприйнято як зважання на інтереси Росії, хоча цю позицію треба було розглядати в контексті надій на нову еру у відносинах Заходу з Росією після того, як президентом став Дмитро Медведєв. Але ці часи минули.

Пов´язані з Медведєвим ілюзії давно випарувалися. Тепер у Німеччині тверезо та прагматично розглядають політичну реальність у Росії. Третє президентство Путіна тут пов´язують із репресіями всередині країни та зовнішньою політикою, яка дедалі більше стає неоімперською. Урядова заява Анґели Меркель наочно продемонструвала, що у відомстві федеральної канцлерки таку оцінку поділяють, відповідно й політика Німеччини стосовно Росії буде спрямована проти російських амбіцій.

Інґо Маннтойфель, керівник відділу Східної Європи та головний редактор російської редакції DW