1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Міжнародний суд без мандата

Александер Ґебель
17 листопада 2016 р.

Після виходу Росії з Міжнародного кримінального суду на кону - довіру до нього, вважає Александер Ґебель.

https://p.dw.com/p/2Sqld
Під час засідання Міжнародного римінального суду в Гаазі
Під час засідання Міжнародного римінального суду в ГаазіФото: picture-alliance/dpa/P.Post

16 листопада став поганим днем для Фату Бенсуди - наче у прокурорки Міжнародного кримінального суду (МКС) в Гаазі, яка родом з Гамбії на заході Африки, бракувало турбот. Аж тут ще й Росія заявила про вихід з МКС. Мотивація Кремля: суд - упереджений і не є незалежним. Мовляв, суд нібито розглядатиме можливі російські злочини в Грузії, Південній Осетії та на cході України, але не бере до уваги дії інших сторін конфліктів. І Росія грюкнула дверима - відкликала свій підпис під Римським статутом, що означає невизнання Москвою юрисдикції суду в Гаазі. Тим самим Росія стає частиною спільноти, кількість членів у якій зростає. Дві інші країни-члени Ради Безпеки ООН з правом вето - США та Китай, а також такі держави як Сирія та Ізраїль не визнавали (або ж більше не визнають) юрисдикції МКС.

Вихід Росії може мати для МКС фатальні наслідки: це рішення ллє воду на млин тих диктаторів на африканському континенті, які вважають, що з ними поводяться несправедливо, повчають. За їхніми твердженнями, МКС демонструє патерналізм, до цього часу він розглядав справи лише злочинців з Африки, а також просуває "диктатуру білого, західного правосуддя переможців". І це лише кілька з тих словесних залпів на адресу Гааги, що їх випускають в деяких африканських столицях.

Країни походження обвинувачених мають погодитися

Фактом є, що МКС, який 14 років тому розпочав роботу з місією карати за геноцид, воєнні злочини та злочини проти людяності, до цього часу коштував мільярди та ухвалив аж чотири вироки - всі вони стосувалися злочинців з Африки. Серед них - лідер повстанців з Конго та руйнівник світової культурної спадщини на півночі Малі. У процесах, які тривають зараз, обвинуваченими теж є африканці - як-от колишній президент Кот д'Івуару Лоран Гбагбо.

Кореспондент DW у Рабаті Александер Ґебель
Кореспондент DW у Рабаті Александер ҐебельФото: HR

Фактом водночас є і те, що жоден процес у МКС не відбувся б, якби країна походження обвинуваченого не бажала б цього. Але в поле зору МКС дедалі частіше стали потрапляти злочини чинних правителів - і останні, звісно, намагаються цьому перешкодити. Навіть ті, які раніше вже підписали та ратифікували Римський статут.

Президент Судану Омар аль-Башир навіть став своєрідним героєм серед африканських вельмож: аль-Башир, якого з 2009 року обвинувачують у геноциді в Дарфурі, власне, мав би бути затриманий під час поїздок, оскільки видано ордер на його арешт. Однак аль-Башир може більш-менш вільно пересуватися країнами-членами Африканського Союзу та не змушений остерігатися видачі до Гааги. Уряд Південно-Африканської Республіки в 2015 році приймав його та дозволив відбути назад, а після потужної критики з Гааги Південна Африка кілька тижнів тому з обуренням вийшла з МКС.

Закид щодо західного свавільного правосуддя

Раніше приклад показало Бурунді. Вочевидь, президент країни П'єр Нкурунзіза остерігався довгих рук гаазького правосуддя. А коли невдовзі вийшла і Гамбія, стало зрозуміло, що президент цієї країни Яйя Джамме прагне надалі безперешкодно переслідувати журналістів та катувати опозиціонерів.

У країнах Африканського Союзу цей протест проти МКС вітають як опір західному свавільному правосуддю. Президент Кенії Кеніата організував такий тиск на свідків, що тепер не змушений нести відповідальність за насильство під час свого обрання в 2007 році. Президент Уганди Йовері Мусевені нещодавно назвав МКС "купою непотрібних людей". А тому все більше африканських країн розмірковують над тим, щоб вийти з МКС. Насправді переважно йдеться про внутрішньополітичні мотиви такого кроку. Про те, щоб зцементувати безкарність для можновладців. Все це відбувається під соусом надуманих зауважень щодо слабких місць МКС. Попри те, що до цього часу альтернативи йому не було. Окрім одного обнадійливого винятку: суду в Дакарі, перед яким постав колишній диктатор Чаду Хіссен Хабре. Цей суд фінансують африканські країни, утім, успішність його діяльності ще треба буде довести.

Світові держави також повинні довести, що налаштовані серйозно. Лише їхня чітка підтримка може допомогти міжнародному суду продовжити існування, застерігало нещодавно видання New York Times. Однак сьогодні це звучить як утопія - після обрання Дональда Трампа президентом США та оголошеного виходу з МКС Росії. Такий розвиток подій може підштовхнути до аналогічного кроку інші держави - особливо в Африці.

Коли дедалі більше країн-членів покидають суд, в якому Фату Бенсуда висуває обвинувачення, то і мандат та довіра до МКС тануть, наче сніг на сонці. Й справді, 16 листопада - поганий день для Фату Бенсуди. І ще гірший - для незліченних жертв воєн, геноциду та насильства у всьому світі: за відсутності реальних альтернатив судочинства вони ніколи не дочекаються правосуддя. Оскільки можновладці в Росії, Китаї, на Заході та на африканському континенті топчуть право ногами - з чисто політичних міркувань.

За варварство - під трибунал (22.08.2016)

 

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою