Вплив Майдану на Росію

Україна потрібна президентові Росії Володимиру Путіну не лише для реалізації своїх зовнішньополітичних амбіцій та створення Євразійського об'єднання країн з центром у Москві на противагу ЄС. Протести проти українського президента Віктора Януковича – передусім їх результат – матимуть значний вплив на політичне самоусвідомлення росіян.

Російське бачення "східнослов’янської спільноти"

У Росії прийнято вважати українців "братнім народом". Перше східнослов'янеське державне утворення – Київську Русь – росіяни вважають колискою своєї державності та початковою точкою відліку власної історії.

Донині значна частина населення у Росії переконана, що росіяни, білоруси та українці – єдиний народ, з чим категорично не погоджуються національно свідомі українці. Культурні обійми "російського брата" вони сприймають як зазіхання на державну незалежність та національну самобутність. Утім, ідея спільного слов'янського майбутнього може стати палицею на два кінці. З одного боку, вона слугує аргументом на користь тісніших взаємозв’язків України з Росією. Але з іншого боку, масові протести українців проти влади могли б змінити відносини між народом і громадянами у Росії.

Протести проти верхівки

Адже якщо демонстрації "братів-українців" проти влади матимуть успіх, багато росіян замисляться: чи не зможуть і вони змінити долю своєї країни, вийшовши на протест проти верхівки? У Росії почали сумніватися у широко розповсюдженому переконанні, що європейська ліберальна демократія не сумісна зі східнослов’янськими традиціями.

З цієї причини Кремль з самого початку намагався дискредитувати протестний рух у Києві. У російських медіа матеріали про Україну та демонстрації на Майдані мають особливий відтінок: демонстрації проти влади змальовуються як "кероване з-за кордону збіговисько націоналістів та екстремістів".

Неможливо заперечувати, що серед учасників протестів представлені, зокрема, і націоналістичні та радикальні суспільні групи. Особливо це стосується деяких активістів на вулиці Грушевського, які не цураються силових дій. Факт, якому німецькі медіа не завжди приділяють достатню увагу.

Громадянин чи підданий?

Але свідома дискредитація російськими ЗМІ всього протестного руху як "керованого з-за кордону" має на меті завадити, щоб українська іскра акцій протесту перекинулася на "братський російський народ". Такого роду теорії змов поширюються задля того, щоб втримати пересічного російського громадянина у стані політичної апатії. Він, як і раніше, має залишатися стороннім глядачем, який черпає інформацію з телевізора та не заважає Кремлю.

У конфлікті між демонстрантами та президентом Януковичем вирішується не лише доля України та зовнішньополітична стратегія Путіна. Йдеться про більше: чи російський народ коритиметься могутньому Кремлю, чи зможе взяти справу у свої руки?