Небезпечна євразійська ідея Путіна

Президенти Росії, Казахстану і Білорусі - Володимир Путін, Нурсултан Назарбаєв та Олександр Лукашенко - мають намір 29 травня підписати у столиці Казахстану Астані Договір про Євразійський економічний союз. Багато хто при цьому відразу згадує Радянський Союз, який розпався 25 років тому.

Для Кремля така паралель вигідна: росіяни повинні розцінювати договір як ще один доказ відродження моці Росії. Населення цю стратегію вітає. Паралельно на Заході виникають страхи перед новим Радянським Союзом. І це також входить у плани Кремля. Однак розглядати Євразійський економічний союз як новий Радянський Союз - помилка.

Євразійський економічний союз - це не копія Радянського Союзу

Ініційований Росією проект євразійської інтеграції не витримує порівняння з Радянським Союзом. Це подальший розвиток численних спроб Росії утримати колишні радянські республіки у єдиному економічному просторі після розвалу СРСР. Ось з 1 січня 2015 року Росія, Білорусь і Казахстан і мають намір працювати над свободою пересування товарів і послуг, капіталів та робочої сили.

Однак досвід уже наявного Митного союзу між трьома країнами свідчить, що щоденне співробітництво розвивається вкрай повільно через економічні та політичні розбіжності, корупцію та відсутність інформації. Поки що до Росії приєднались тільки Білорусь та Казахстан, найближчим часом, можливо, в об'єднання увійдуть Вірменія та Киргизстан. Проте доволі сумнівно, чи погодяться громадяни Росії на свободу пересування для мешканців злиденних центрально-азійських республік.

Без України Євразійський економічний союз приречений на провал

Без України Євразійський економічний союз на пострадянському просторі - мертвонароджена економічна ідея. Це було в останні місяці і залишається однією з причин агресивної політики Москви щодо України. Не можна забувати і про те, що лояльність Білорусі та Казахстану до ідеї євразійської інтеграції не безмежна. Головний мотив Казахстану увійти до союзу - це зовсім не бажання підкоритись Москві, а спроба знайти противагу впливу Китаю, який дедалі зростає. Подібні мотиви має і Білорусь, яка намагається провадити політику балансувння між Росією та Євросоюзом.

Ні, Євразійський економічний союз - це не відродження Радянського Союзу. І не загроза для "старого" Європейського Союзу. Запланований внутрішній ринок радше відкриває нові шанси для європейських фірм. А якщо вдасться досягнути реальних економічних успіхів, це допоможе покращити соціальне і фінансове становище мешканців регіону. Тож у європейців немає причин побоюватись створення єдиного внутрішнього ринку Росії, Білорусі та Кахахстану.

Євразійство - новий тоталітарний виклик у Європі

Інша річ - євразійська ідеологія, політичний вплив якої неухильно зростає після повернення Путіна на посаду президента РФ. Вона лежить в основі Євразійського економічного союзу. Незграбний термін "євразійство" і особливо окремі його складові частини будуть, хочемо ми цього чи ні, визначати політичну дискусію в Європі у найближчі десятиліття. Власне, вони визначають її уже сьогодні.

Річ у тім, що правопопулістські рухи, які набирають обертів в Європі, з їхніми антиліберальними, ксенофобними, гомофобними та антиамериканськими гаслами чудово вписуються в ідеологію євразійства, яку пропагують в Росії. Євразійство склалось у 20-ті роки минулого століття у російському емігрантському середовищі з антиліберальних, націоналістичних та антисемітських елементів.

Після розвалу Радянського Союзу в Росії згадали про євразійство. Однак до недавнього часу воно було справою аутсайдерів від політики та адептів теорії змови. Проте у висловлюваннях та в політиці Путіна, починаючи з 2011-2012 років, дедалі частіше чути посилання на ідеологію євразійства. Не випадково Путін нахвалює такі правопопулістські партії, як французький "Національний фронт" на чолі з Марин Ле Пен.

Євразійство часто вважають відходом Росії від Європи. Однак це помилка. Євразійство - це концепція іншої, а саме антиліберальної та антиамериканської Європи. Ось де, а зовсім не в проекті Євразійського економічного союзу, причаїлась загроза для ліберальної демократичної Європи.

Більшість громадян країн європейського континенту ще не усвідомили, наскільки небезпечними можуть бути наслідки. Європа все ще перебуває в ейфорії від закінчення "холодної війни" у XX столітті. А треба було б прокинутись і, як політично, так і у військовому відношенні, почати готуватись до нового тоталітарного виклику XXI століття.

Інґо Маннтойфель, керівник відділу Європи та головний редактор російської редакції DW