Незворушний спокій Папи в часи терору
Коли в неділю Франциск їхав на заключну месу 31-го Світового дня молоді в своєму "фольксвагені гольф", то цей такий інший папамобіль ледь можна було помітити. Щільно затиснутий з усіх чотирьох боків потужними автомобілями-транспортерами повними охоронців у сонцезахисних окулярах або таких, що похмуро поглядали на автомобіль з Франциском. А він? А він сидів у своєму авто з відкритим вікном, висунув руку й насолоджувався зустрічним вітерцем, час від часу помахуючи натовпу, - Франциск під час турне.
Яких тільки побоювань не висловлювали перед цією всесвітньою зустріччю католицької молоді - після Парижа й Брюсселя, Ніцци й Мюнхена та багатьох інших кривавих атак. А Франциск? Перед своєю першою зустріччю з мільйоном вірян під відкритим небом він позапланово пішов до найближчої церкви. Там він помолився за всіх жертв терору, за кінець терору - і потім відкрив вікно свого автомобіля.
Дехто може вважати це наївним. Мовляв, йому легко говорити й молитися… Але в Кракові він - на відміну від багатьох політиків світового рівня - безпосередньо вислухав приголомшливі розповіді молодих сирійців. Йому довелось вислухати і їхні запитання: "Куди подівся Бог? Господи, де ти, якщо ти взагалі існуєш…". Але Франциск подав інший сигнал, спрямований проти паніки, проти нової ненависті. "Ми не хочемо боротися з ненавистю за допомогою ще більшої ненависті!" ("Привіт, соцмедіа!", - інтуїтивно спадає на думку).
При цьому дехто може запитати, що це взагалі за подія була в Кракові. Натовп людей, який міг би заповнити шість, сім, а під кінець і 20 стадіонів, пересувався не надто великим містом без будь-якого насильства (про це можна спокійно говорити після Чемпіонату Європи з футбол) - найчастіше зі співами, сповнені терпіння. Багато молодих людей, багато людей, які власне є дещо застарілими для Світового дня молоді. Вони вірять у безмежність. Їхню віру не обов'язково поділяти. Цей момент залишається провокативним.
Те, що ця зустріч у такі ненадійні часи стала таким святом, значною мірою відбулося завдяки сердечності поляків. Не лише Краків як місто, а й весь регіон віддав себе в розпорядження шестиденної події. У місті створили максимально зручні умови як для тих, хто пересувався пішки, так і для велосипедистів. Величезний контингент польських правоохоронці, як правило, люб'язно налаштованих, піклувався про заходи безпеки - такі, яких на сьогодні, імовірно, потребує подія подібного масштабу.
Але Краків являв собою ще більше. Сотні тисяч молодих людей на вулицях міста, понад один мільйон - у відкритому полі… То ж і це є сигналом для світу: потрясіння, паніка, відмова від того способу життя, який вели досі, а також нові стіни та бар'єри – все це є першою перемогою тероризму. Також таким чином можна зрозуміти критику Франциска - цього глобального поборника милосердя - на адресу польського керівництва. Старий чоловік у морі молодих вірян - вони не хочуть так просто здаватися перед цією перемогою. Тому перед ними можна відчинити й вікно в автомобілі.