Італійці засадничо не довіряють своїм політикам, яких дехто навіть принизливо називає "кастою". Історія давно відома: італійські політики рідко виконують обіцянки, дані під час виборчих кампаній. Після приходу до влади вони нерідко займаються лише власним добробутом. Такими вже довгий час були неписані правила політичного життя Італії. Тепер же владу взяли крайньоправі та ліві.
Вони обіцяють історичні зміни, революцію, справжню турботу про громадян. Тож ці неписані правила політичного життя Італії відходять у минуле? Або ж ця нова і недосвідчена, але дуже самовпевнена коаліція незабаром забуде про свої амбітні і частково небезпечні цілі, прописані у коаліційній угоді, і сфокусується на тому, щоби консолідувати владу? Наскільки б дивно це не звучало, але в інтересах самої Італії та Європи - те, щоб ці старі механізми і надалі залишалися чинними, а націоналістична революція зазнала б поразки.
Прем'єр-міністр як фіговий листок
Можна сподіватися, що новачок у політиці і нікому невідомий прем'єр нейтралізує найрадикальніші ідеї популістів. Якщо ж професорові права Джузеппе Конте не вдасться знаходити компроміси між крайнощами усередині коаліції - він довго не затримається на посаді.
Обидва очільники партій - протестного "Руху п’яти зірок" та націоналістів із "Ліги Півночі" - наобіцяли своїм прибічникам неймовірне: низькі податки, соціальні виплати, зниження віку виходу на пенсію, вигідніші відносини із ЄС, економічне зростання та зменшення бюрократії. Альфа-самці Ді Майо із "Руху п’яти зірок зірок" та Сальвіні з "Ліги Півночі" спробують зробити із прем'єра свою маріонетку та прикриватися ним як фіговим листком для ведення власних популістських ігор.
Порожні фрази - ще не урядова програма
"Італія передусім", - це порожній бойовий вигук нових можновладців у Римі. Кожного тверезомислячого європейця це змушує здригнутися. Якщо кожен почне виступати із такими гаслами, від солідарності у ЄС залишиться небагато. "Нас ніхто не мусить боятися", - заявляє лідер крайньоправої "Ліги Півночі" Маттео Сальвіні. А боятися треба. Оскільки популісти, що беруть владу у третій за обсягами економіці у ЄС, можуть розхитати Єврозону безвідповідальною фіскальною політикою.
"Італія - не Греція", - кажуть учасники нової коаліції у Римі. І це так. Італія є більшою і належить до країн-засновниць ЄС, але також має непомірні борги. Підтримувати на плаву таку економіку на кшталт того, як допомагали Греції, практично нереально.
Під час виборчої кампанії популісти виставляли євро та німецьких "комісарів із заощадження" джерелом усіх бід. Не можна виключати і того, що вони цілком свідомо ведуть до настання фінансової кризи задля знищення євро. Італія може раптово ввести паралельну валюту і вийти із Єврозони. Фінансові ринки віддають перевагу просто ігнорувати популістів. Європейський Центробанк (ЄЦБ) допомагає тримати економіку Італії та інших слабких країн на плаву. Але напрошується запитання, як довго це триватиме? Щонайпізніше допоки ЄЦБ не підвищить процентні ставки. Тоді Італії тут же стане непереливки.
Тільки без паніки
Що ж стосується еміграції та політики прийому біженців, націоналістична "Ліга Півночі" погрожує торпедувати усі рішення Брюсселя. Адекватна система перерозподілу біженців видається тепер ще більш недосяжною. Закрити усі зовнішні кордони і видворити усіх зайд - здається пропозиції "Ліги Півночі" цим і обмежуються. І як тут не боятися? Маттео Сальвіні ніби промовляє у порожнечу: Італія спробує змінитися сама і змінити ЄС. Та питання і в тому як далеко ми можемо і мусимо заходити у пошуках компромісів із радикалами?
У будь-якому разі Євросоюзу не варто панікувати. Збуджені вербальні атаки - як від міністра фінансів Франції цими вихідними - дадуть лише зворотній ефект. Італійців дуже дратує зовнішня критика, і не лише популістів. І це теж один із неписаних законів італійської політики.
Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.