Отже, і цього разу все теж відбулося добре. Із більш-менш чітким результатом 66 відсотків членів Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) під час поштового голосування сказали "так" ще одній коаліції з Анґелою Меркель (Angela Merkel). Ще до Великодня, наприкінці березня, має бути сформовано новий уряд.
Шлях до цього був важкий. Коаліційні переговори зазнавали краху. Провідні політики, як-то недовговічна "зірка" соціал-демократів Мартін Шульц (Martin Schulz), зійшли з дистанції. Час канцлерки стрімко спливав, тому що, здавалося, їй просто не вдається знайти більшість для формування уряду в новому світі багатьох маленьких партій.
Для Німеччини це нова ситуація. Після заснування ФРН у 1949 році одна з двох великих партій шукала собі партію-партнерку, якщо не могла врядувати самотужки. І все. Протягом останніх дванадцяти років ситуація була ще передбачуванішою. Анґела Меркель була й залишалася канцлеркою. Усе інше цікавило світ лише побіжно.
Після того, як до німецького парламенту потрапила правоконсервативна "Альтернатива для Німеччини" (АдН), цій зручній манері провадити політику настав кінець. Великі партії меншають, маленькі - зростають. Це значно ускладнює пошук партнерів для формування правлячої більшості.
Німеччина бореться за власну ідентичність
Це нове становище відображає те, що відбувається в Німеччині. Обидві народні партії - і християнські демократи, і соціал-демократи, - настільки розчарували своїх постійних виборців, що ті нині обирають дедалі радикальніше - як у правому, так і в лівому спектрі. Великі партії не мають політичних концепцій, щоб відреагувати на страхи багатьох німців, які почуваються непевно та напружено, відчуваючи, що їхні життєві умови змінюються.
Партії не мають відповідей на запитання, як поєднати глобалізацію, інтеграцію та ідентичність. З погляду зовнішньої політики теж незрозуміло, яку роль Німеччина хоче відігравати в цьому світі поміж Трампом, Путіним та Сі Цзіньпіном і що ж, урешті-решт, означає брати на себе більшу відповідальність у сферах європейської зовнішньої та оборонної політики.
Минулі місяці жорсткої політичної боротьби могли би стати сигналом того, чого Німеччина невідкладно потребує. Політики знову повинні створити у виборців враження, що їх чують. Політики повинні довести: вони зрозуміли, що є народний порядок денний, до якого можна прислухатися й без того, аби впадати в старі та небезпечні націоналізми.
При цьому велика коаліція попри спільне врядування повинна знайти спосіб для суперечок усередині союзу, щоб таким чином партії відмежовувалися одна від одної. Зупинити відтік виборців можуть лише чіткіші образи партій, які можна буде відрізнити.
Якщо політикам не вдасться їх створити, то на наступних виборах обидві партії, щонайпізніше в 2021 році, спільно згаснуть. У цих пошуках ідентичності не треба боятися оплесків з боку опонентів, але й не можна шукати виборців в правопопулістській ніші АдН.
Важливий сигнал
Тепер Анґела Меркель може сформувати уряд. Довгий шлях до цього - чіткий сигнал, що треба знову виборювати в переговорах політичний курс. Після потрапляння АдН до німецького парламенту там прокидається культура дебатів, яка надає мужності.
Політик від Зелених Джем Ездемір (Cem Özdemir) був одним із перших, хто в полум'яній промові показав, як слід поводитися з ненавистю та дискримінацією. Син турецьких іммігрантів показав, що любов і гордість за батьківщину-Німеччину не повинні бути категоріями з древнього "коричневого" минулого. А повинні, навпаки, бути джерелом сили, яка допомагає захищати плюралістичний, вільний суспільний договір у Німеччині. Таких промов не було вже давно.
Отже, нині починається час суперечок за кращий аргумент. Час призначеної відсутності альтернативи минув. Це хороший початок після етапу політичного паралічу, який триває вже довше, ніж п'ять місяців переговорів та пошуку більшості.