Коментар: Звіт надважливого значення

Усе розпочалось кілька років тому зі спільної ініціативи демократів і республіканців. Але згодом спроба з боку Сенату дати оцінку програмі тортур ЦРУ, яка використовувалась за часів президентства Джорджа Буша-молодшого, як часто буває в США, переросла в запеклу міжпартійну суперечку. Внаслідок такої суперечки ніхто з її учасників не залишиться без синців після того, як звіт нарешті буде опубліковано. Було б прекрасно, якби адміністрація США продемонструвала американцям та світу, що вона керується спільною метою, а саме - проаналізувати й взяти на себе відповідальність за помилки, яких після терактів 11 вересня допустилась важлива підконтрольна уряду структура. Але замість цього навіть тут у Вашингтоні керуються партійною політикою. Саме тому республіканці не лише рішуче противились оприлюдненню звіту, але й запустять власну медіа-кампанію для контратаки на висновки документу, як тільки його опублікують.ЦРУ також оприлюднить своє ставлення до звіту. Це змусить голову комітету Сенату з питань спецслужб Дайанн Файнстайн та Білий дім захищати публікацію звіту від нападок критиків.

У центрі дискусії мав би бути зміст звіту

Прикро, оскільки така ситуація відволікає від справжньої теми дискусії: йдеться не про те, оприлюднювати звіт чи ні, а радше про висновки, які містяться в звіті. Мало б йтися про питання, що саме ці дані говорять нам про тортури ЦРУ та програму пересилки підозрюваних, і які висновки ми повинні зробити з цього сьогодні.

Ключовим аргументом багатьох критиків, які виступали за відкладення або затримку звіту, є те, що його оприлюднення може мати негативні наслідки - особливо для американців закордоном та загалом для американської зовнішньої політики. На жаль, це цілком неправильний аргумент. Важливо зазначити, що не оприлюднення звіту може потенційно призвести до негативних наслідків для американських громадян та зовнішньої політики, а ті дії, які описує звіт. Неменш важливо зауважити й про те, що всупереч твердженням цих критиків, оприлюднення звіту зовсім не зашкодить американській зовнішній політиці, а навпаки - може повністю знову реабілітувати її.

Адже як можуть США, глобальна супердержава, яка сама себе бачить маяком свободи, як "місто на пагорбі", яке служить прикладом світу, критикувати інші країни за порушення прав людини, якщо Вашингтон сам не готовий визнавати власні помилки? Такого просто бути не може!

У правовій державі нема місця тортурам

Щоб повернути собі міжнародну довіру, яка зазнала шкоди внаслідок суперечливих дій ЦРУ за часів Буша, нагально потрібно, аби Вашингтон визнав та взяв на себе відповідальність за свої помилки. Але було б неправильно пояснювати необхідність оприлюднення звіту лише зовнішньополітичними інтересами. Адже це значно глибша тема. У демократичній країні з верховенством права просто не може бути місця тортурам. Тому публікація Сенатом звіту про тортури є важливим кроком, щоб ще раз наголосити на цьому. Але таких помилок власне не можна було навіть і допускати.