Звісно, питання, що його днями підняв німецький дослідних кліматичних змін Ганс Йоахім Шелльнгубер (Hans Joachim Schellnhuber), є доречним: чи дійсно ці всесвітні кліматичні конференції з тисячами учасників і неминучими додатковими раундами переговорів, зрештою, годяться для того, аби на ділі боротися з проблемою глобального потепління? Тим більше, що результати цих заходів зрозумілі лише фахівцям, а викиди в атмосферу - скорочувати які і покликані ці конференції - з початку 90-х років минулого століття, коли і почалися ці форуми, продовжують собі зростати.
Держави пручаються
Протиріччя між драматичними застереженнями науковців і тим, що конкретно роблять політики проти змін клімату, є просто шизофренічними. У багатьох країнах, які видобувають вугілля, у тому числі у Німеччині, енергія з відновлювальних джерел, тим не менше, сягнула значної частки в енергетичному балансі. Однак вугілля досі залишається поза конкуренцією через свою дешевизну і так буде доти, доки викиди від його спалення не обкладаються достатніми екологічними податками. А таким податкам, так само як і політичному рішенню про відмову від нафти і вугілля, пручаються арабські країни, США, Росія, східноєвропейські країни і, на жаль, Німеччина.
І це попри те, що всі експерти знають: вугілля доживає свій вік, нові інвестиції у ТЕС на вугіллі невиправдані з економічної точки зору. Утім, всі живуть сьогоднішнім днем і прибутками від вже вкладених коштів. Тим часом продовжують невпинно зростати викиди від автотранспорту, літаків, кораблів. Тому особливого поступу у захисті клімату немає.
Зустрічі, яким немає альтернативи
То який же сенс глобальних кліматичних конференцій? Краще за все адресувати це запитання делегатам з Маршалових островів, Фіджі чи багатьом представникам з Африки. Лише тут, на кліматичних конференціях ООН, у них взагалі є можливість звернутися зі своїми проблемами до міжнародної спільноти. А йдеться для них - не багато, не мало - про загрозу їхньому подальшому існуванню. Ще один важливий момент, який у Катовіце залишився дещо в тіні: до 2020 року світова спільнота планує вкладати у захист довкілля 100 мільярдів доларів щороку. Нині цей показник вже сягнув 80 мільярдів. Це інвестиції, яких без глобальних кліматичних форумів не було би.
Зрештою, кліматичні конференції є одним з небагатьох форумів, які ще залишилися, аби координувати багатосторонні зусилля для вирішення глобальних проблем під дахом Організації Об'єднаних Націй. Саме тому генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш неодноразово закликав делегатів у Каттовіце знайти компроміс.
Можливо, минуть десятиліття, перш ніж стане зрозумілим, що дали ці важкі кліматичні форуми. Зміни клімату - глобальна проблема і вона може бути розв'язна лише спільними зусиллями. Ця теза вже дещо "заїжджена", але ж вона попросту є слушною. 2020 року набере чинності Паризька кліматична угода. Вона - єдиний інструмент, який залишається в міжнародної спільноти для захисту клімату. Тому ці тяжкі всесвітні конференції мають відбуватися і в майбутньому, якими би проблемними вони не були.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.