Обрання Дональда Трампа президентом США стало неприємною несподіванкою для німецьких та європейських політиків. Існування найважливішого міжнародного альянсу раптом опинилося під питанням. За всього скептицизму щодо нового глави Білого дому в Берліні на його обрання відреагували із відчуттям власної гідності. Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр назвав Німеччину "голосом розуму".
Федеральна канцлерка Анґела Меркель пішла ще далі, нагадавши Трампові про те, що дружба між Німеччиною та США ґрунтується на спільних цінностях, у тому числі й "повазі до прав та гідності кожної окремої людини, незалежно від походження, кольору шкіри, релігії, статі, сексуальної орієнтації чи політичних поглядів". Саме на основі цього вона запропонувала Трампу тісну співпрацю - що стало неприхованим застереженням та передумовою.
Коли треба наголошувати на тому, що об'єднує
Які зміни у порівнянні до попередніх часів! В епоху "холодної війни" про спільні точні дотику, на яких ґрунтувався західний блок, власне, не потрібно було нагадувати, навіть тоді, коли їх неодноразово підкреслювали. Захід був вільним, капіталістичним світом, а Схід - пригнобленим та комуністичним. Самозрозумілою видавалася й досі непорушна дружба між Європою та США. 9 листопада Штайнмаєр назвав її "чимось на кшталт фундаменту Заходу".
Але глобальні цінності, які стали ще важливішими 27 років тому після падіння Берлінського муру, - не є чимось самозрозумілим, а для Дональда Трампа й поготів. Мільйони людей усюди на Заході відчувають тягар від глобалізації, дигіталізації, відкриття кордонів для даних, товарів, людей та способів життя. А успіх популістів, які обіцяють колишню безпеку в межах старих кордонів, тепер досяг і США, хоч саме ця країна ініціювала та проштовхувала більшість із цих перетворень.
Тим іронічніше виглядає те, що саме "стара Європа" виступає в якості захисника глобальної толерантності. Що саме лідерка консервативної політичної сили, у якій великою мірою й досі відчувається вплив католицизму, пояснює американському політикові фундаментальне значення гендерної рівності та права на сексуальне самовизначення!
Відколи німецькі кордони відкрили для біженців та мігрантів з кризових регіонів та гарячих точок, Меркель отримала на міжнародній сцені ореол захисниці цих самих прав людини. Тож тепер вона розширює цю роль. У той час, коли США під керівництвом Трампа прощаються зі своїми претензіями на роль провідної глобальної сили та світового поліцейського, Меркель робить заявку на те, аби стати наступницею у світоглядному лідерстві з питань прав людини та міжнародної справедливості. Уже зараз це принесло їй визнання: її каталог цінностей у якості лекції для неотеси-Трамп вже став хітом в інтернеті!
У Європі теж немає консенсусу щодо цінностей
Однак ті принципи, на які посилається Меркель, не є беззаперечними і серед самих країн-членів ЄС. Тож Меркель ще слід переконати своїх сусідів, а це послаблює її позиції в якості провідної трансатлантичної лекторки щодо прав людини. Лише тоді, коли Європа займатиме в цих питаннях спільну позицію, Меркель дійсно може стати втіленням надії, насамперед для тієї більшості американців, які не сприймають Трампа й не голосували за нього. Це стало б новою формою трансатлантичного мосту, новим розумінням того, що, власне, означає Захід.