Повернення старої системи в Україні
Призначення Володимира Гройсмана прем'єр-міністром мало не провалилось. Суперечки навколо міністерських портфелів упродовж тижнів блокували обрання нового глави українського уряду. План Петра Порошенка отримати на посаді прем'єр-міністра свою довірену особу наразився на опір в лавах правлячої коаліції. Тим більше, що Гройсман, який вважається протеже Порошенка, виступив проти певних кандидатів на міністерські посади, аби замість них проштовхнути своїх людей.
Врешті-решт президент отримав те, що хотів: Володимир Гройсман, який досі був головою Верховної Ради, очолив уряд. Але це зовсім не той крок, який міг би остаточно покласти край політичній кризі. Тепер хоч і не доведеться розпускати парламент і проводити дострокові вибори, але реформатори так і не вийшли переможцями з протистояння, що розгорнулось у Києві.
Кумівство в Україні
Через два роки після демократичного піднесення, спричиненого Майданом, в Україні повернулись старі схеми поведінки. Політичний зміст знову відіграє лише другорядну роль. Ціняться тільки влада й посада. Широка коаліція, яка відображала також сподівання суспільства на створення європейської України, розвалилась. У політиці знову проявляється кумівство, на політичну арену з тіні виходять багаті олігархи.
До них належить і Порошенко. Як президент він досі не виконав своєї обіцянки й не позбувся свого бізнесу. Свідченням цьому стали й "панамські документи". Порошенко сприяв політичному зростанню Гройсмана. Перед тим, як за допомогою президентської партії потрапити до політичного Києва, новий глава уряду був мером Вінниці. В цьому місті й Порошенко має свою шоколадну фабрику. Вінниця вважається політичною батьківщиною президента. І треба бути наївним, щоб не думати тут про існування взаємних інтересів і вигод.
Для Порошенка більше нема відмовок
Порошенко примусив Арсенія Яценюка залишити посаду прем'єр-міністра і таким чином зробив його цапом-відбувайлом у питанні політичних помилок. Тепер урядом керуватиме практично людина Порошенка. Отже, президент більше не зможе ховатись за відмовками, якщо в Україні не втілюватимуться реформи.
Коли буде запроваджена децентралізація, внаслідок якої регіони України мали б отримати більше власної відповідальності й більше прав? Коли нарешті буде реформована система юстиції, що б допомогло подолати корупцію в цій сфері? Необхідно приватизувати сотні державних компаній, аби привабити інвесторів і поповнити порожні державні рахунки. Загроза державного банкрутства досі не зникла з горизонту. Реалізація всіх цих проектів затягується, так само як і пошук компромісного рішення для завершення війни на Донбасі, яку Україні нав'язала Росія.
Новий глава уряду Гройсман не матиме часу для розігріву. Внаслідок тривалої урядової кризи втрачено не лише час, але й політичну довіру. Не даремно в Україні та на Заході запитують, наскільки реформаторським буде новий кабінет міністрів. Те, що на борту більше нема переконаних реформаторів з колишнього уряду, не обіцяє нічого доброго.