Загинули люди - це найстрашніше. Смерть ні в чому не винних, ні до чого не причетних людей - це відмінна риса терористичних актів, спрямованих формально проти якоїсь влади, але реально завжди - проти мирних жителів. Утім, страшними є і можливі політичні наслідки теракту в Санкт-Петербурзі, який може запрограмувати російську владу на максимально агресивну реакцію, в основі якої буде принцип "бий своїх, щоб чужі боялися".
Страх - поганий порадник у політиці. Однак після вибуху в метро у російській "північній столиці" саме тема безпеки стане на найближчий час головною для значної частини росіян. І тут можливі кілька сценаріїв того, як влада Росії буде використовувати ситуацію, що склалася.
Виклик владі
Якщо не брати до уваги широко обговорювану в соцмережах версію про те, що російська влада могла сама організувати вибух у метро, то теракт в Санкт-Петербурзі, очевидно, виглядає як прямий виклик Кремлю й особисто Володимиру Путіну. Хоча б просто через те, що російський президент був у рідному місті в день вибуху. Навіть якщо раптом самі терористи заявлять, що ставили якісь інші мерзенні цілі, все одно російська влада буде вважати, що теракт був спрямований проти неї. Це було видно вже з реакції Володимира Путіна на трагедію.
Спочатку влада відповіла на теракт у звичному їй стилі. Були створені штаби з розслідування. Всі, хто міг собі це дозволити, взяли справу "під особистий контроль". А Володимир Путін увечері мовчки, в оточенні охорони, прийшов до місця загибелі людей і приніс букет.
У цей час штатні пропагандисти на утриманні та їхні добровільні помічники вже щосили закликали владу закрутити тугіше гайки, розібратися з "п'ятою колоною", яка - якщо не сама підірвала, - то вже звісно потурала терористам за допомогою протестних акцій. Відповідно, російська владна машина готова розвернутися у звичному напрямку і почати розмазувати по асфальту тих, хто сумнівається в необхідності відповідати на теракт ударом по опозиції. Причому, не чекаючи, поки своє слово скаже слідство.
Сценарії
У цій ситуації влада має кілька варіантів можливої поведінки. Найбільш несподіваний і, на жаль, малоймовірний, починається з висунення претензій спецслужбам, які допустили вибух у метро Санкт-Петербурга. Як стверджують джерела деяких російських ЗМІ, спецслужби мали інформацію про його підготовку задовго до вибуху, але запобігти йому не змогли. Цей варіант неминуче супроводжувався б і зростанням громадянської активності. Наприклад, мітингами проти терору, покликаними продемонструвати, що росіян не залякати. Але проблема в тому, що влада боїться "образити" спецслужби, на які спирається, в першу чергу, в боротьбі з тим самим громадянським суспільством.
Другий варіант уже озвучили російські псевдопатріоти - це "полювання на відьом". Незважаючи на "зливи" зі спецслужб, які чітко вказують на ісламістів, можна спробувати оголосити організаторами теракту опозицію, Держдеп США та українських націоналістів усіх разом. Наступного року в Росії мають пройти президентські вибори, і теракт можна використати як привід, щоб повністю зачистити політичний простір від опонентів.
Цей варіант доволі актуальний після несподіваної нової політизації росіян і досить масових протестів, що відбулися 26 березня у сотні російських міст. Однак влада може побоятися ним скористатися. Адже головна властивість "полювання на відьом" в тому, що, загравшись, можна легко самим стати її жертвами.
Третій сценарій можна було б назвати "консервативним". Це вже не використання теракту в своїх короткострокових політичних інтересах, чого багато хто чекає від Кремля, а спроба відреагувати на нього раціонально. Зрозуміло, що в рамках уявлень про раціональність чинної російської влади. Це означає слідувати звичній парадигмі: створювати одразу кілька версій події та реагувати на всі одразу. Наприклад, знаходити, залежно від ситуації, то український слід, то ісламістський, то заявляти про терориста-одинака. Можна також утискати опозицію, звинувачуючи її у браку патріотизму.
У той самий час спецслужби будуть домагатися прийняття одного за іншим нових антитерористичних законів, які в реальності найбільше ускладнюватимуть життя не екстремістам і терористам, а політичним інакодумцям.
Зворотній ефект
Вибір владою першого варіанту означав би пошук якихось нових рішень. Другий знаменував би радикалізацію всіх протиріч у суспільстві і скочування до політики масових репресій. Але, здається мені, що Кремль, як завжди, буде акуратно, щоб не зірвати різьбу, закручувати гайки без перегинів - по третьому, звичному і цинічному варіанту.