Хуан Гуайдо повернувся до Венесуели не так, як виїхав з країни - анонімно, поза межами офіційних пунктів прикордонного контролю. Ні, Гуайдо приземлився у міжнародному аеропорту Каракаса, безперешкодно пройшов прикордонний контроль, після чого привітав своїх численних прихильників. Майже як справжній президент. Однак присутність при цьому багатьох послів, зокрема й німецького, вказувала на те, що його правління - тимчасове і ще далеко не є гарантованим. Гуайдо потребує міжнародної уваги - вона є страховкою його життя.
Глава Венесуели Ніколас Мадуро перед цим заявив, що Гуайдо буде заарештований - за нелегальний перетин кордону та заклик до заколоту. У опозицінера проводять обшуки. Досі Мадуро завжди знаходив можливість кинути успішних опозиційних політиків за ґрати чи в інших спосіб унеможливити їхню участь у виборах. Судова влада і, вочевидь, левова частка армії й надалі незламно стоять на боці чавістського режиму.
Мадуро вичікує
Те, що Гуайдо попри все зміг радісно в'їхати у столицю та оголосити нові акції перед тисячами прихильників, - лише знак того, що Мадуро вичікує. Держави, які підтримують тимчасового президента, передусім США, а також Євросоюз, дали дуже чітко зрозуміти, що арешт Гуайдо матиме наслідки. Які саме? Питання залишається відкритим.
Військове втручання США, як і раніше, не виключається, але видається малоймовірним. Американська інтервенція не об'єднає країну, а у довгостроковій перспективі тільки нашкодить опозиції. Крім того, цей сценарій відкидають також країни-сусідки Венесуели, які підтримують Гуайдо. Уже сьогодні погрози зі США сприймаються чавістами та їхніми прихильниками як ще один доказ того, що країну потрібно захистити від імперіалістичного вторгнення. Кубі вдавалося десятиліттями триматися на плаву завдяки подібній риториці, а також російській та венесуельській допомозі.
Так само складно дедалі більше затягувати санкційну гайку - так, аби це не вдарило по цивільному населенню. США вже застосували свою найгострішу зброю у вигляді санкцій проти нафтової галузі, тепер можуть бути запроваджені хіба що додаткові штрафні заходи проти окремих осіб. У цьому затягуванні часу вирішальним є питання, коли в чавістського режиму через дедалі менші надходження від продажу нафти дійсно закінчаться гроші, і чи вистачить Хуано Гуайдо харизми, щоб втримати весь цей час своїх союзників.
Китай та Росія утримують Мадуро при житті
Але є й інші гравці: Китай та, передусім, Росія утримують режим Мадуро при житті. Те, що глава держави поки що не створює перешкод своєму конкурентові Гуайдо, означає, що й ті, й інші не зацікавлені в міжнародному протистоянні. Росія та Китай могли б зіграти вирішальну роль у тому, щоб гра на нервах між правлячими силами та опозицією завершилася справжнім діалогом. Але для цього вони мають відмовитися від підтримки Мадуро, адже досі він використовував усі можливі переговори лише для того, щоб ще більше закріпити свою владу. Опозиція категорично відмовляється ще раз сідати з ним за стіл переговорів. Якщо Гуайдо відмовиться від цієї позиції, це може коштувати йому підтримки.
Зрештою, лише самі венесуельці можуть вирішувати, яким бути їхньому майбутньому. Але ні вихід із затяжної кризи, ні майбутнє завдання повернути занепалій країні її колишній добробут не вдасться здійснити без міжнародної допомоги.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.