Коментар

Незадовго до початку зимових Олімпійських ігор у Сочі російський президент Володимир Путін цілком міг би зрозуміти, що відчувала кілька років тому Барбара Стрейзaнд. У 2003 році відома американська співачка та акторка пред'явила позов до фотографа, який з повітря сфотографував її будинок у Каліфорнії. Таким чином вона хотіла запобігти поширенню світлини. Однак саме завдяки гучному судовому процесу фото її будинку опинились у центрі уваги ЗМІ.

З того часу серед піарників та журналістів існує поняття "ефект Стрейзaнд", коли намагання приховати або знищити небажану інформацію мають протилежний результат і скандальні факти привертають ще більше уваги у суспільстві. Схоже явище тепер пов'язано і з іменем президента Путіна: "ефект Сочі".

Ігри Путіна

Коли майже десять років тому російський президент почав з усіх сил клопотати про те, щоб Сочі отримало право проводити Олімпіаду 2014 року, він мав чітку мету. Світ мав побачити, що через 20 років після розвалу Радянського Союзу нова Росія під його керівництвом перетворилась у сучасну та успішну державу. Ще на стадії планування було зрозуміло, що мова йтиме про інфраструктурний мегапроект вартістю кілька мільярдів доларів. Однак Путіна це не зупинило: на батьківщині та за кордоном Олімпіада в Сочі повинна була створити образ сильної та сучасної Росії. Вона мала стати тріумфом його Росії.

Утім, як і Барбара Стрейзaнд з її судовим розглядом, Путін домігся протилежного ефекту. Замість хвалебних гімнів на адресу Росії звучить гостра критика з боку світового співтовариства. З наближенням Олімпійських ігор у Сочі негативні сторони Росії привертали все більше уваги ЗМІ.

Судячи з усього, мільйони газетних статей, теле- та радіорепортажів, коментарів в інтернет-виданнях, що вийшли по всьому світу, на прикладі підготовки до сочінської Олімпіади висвітлили проблеми сьогоднішньої Росії: корупцію, самоуправство державних чиновників, свавілля у держструктурах, порушення прав людини, руйнування довкілля, цензуру в ЗМІ, гомофобні закони, порушення прав робітників-мігрантів, етнічні кофлікти на Північному Кавказі, недоліки інфраструктури та багато іншого. Звичайно, такі повідомлення з'являлись і раніше. Просто завдяки Олімпіаді їхня кількість стрімко зросла. При цьому аудиторія, яка не цікавилась політикою, змогла наочно побачити ситуацію у сучасній Росії. Ці проблеми залишаться у пам'яті міжнародного співтовариства поряд із враженнями від самих ігор та згадками про переможців.

Мегапроекти завжди ризиковані

Великі інфраструктурні проекти, безсумнівно, завжди пов'язані з ризиком. Німцям відразу спадає на думку новий міжнародний берлінський аеропорт-довгобуд. А тому несправедливою є й більшість критичних нападок на росіян, яким з болем у серці доводиться дивитись, як міжнародна спільнота насміхається над їхньою країною Адже незважаючи на усю обґрунтовану критику Сочі як олімпійського проекту, після розвалу Радянського Союзу в Росії в цілому відбулись виразні зміни, у тому числі з економічної та технічної точок зору.

Утім, один результат Олімпійських ігор Путін таки не передбачив: замість того, щоб покращити імідж країни, вони більш чітко визначили її проблеми. Тепер у цього явища є нова назва: ефект Сочі.