Коментар: Рани Майдану досі кровоточать

Українці перемогли рік тому автократичний та корумпований режим. Вони обрали демократію та бажають європейської перспективи для своєї країни. Утім, їхня боротьба за гідність та самовизначення має зараз нового, набагато сильнішого супротивника: Росію. Через страх перед демократичною Україною Кремль розв’язав війну в Європі. За будь-яку ціну він намагається запобігти тому, щоб Україна стала європейською країною, яка дає своїм громадянам можливість жити в демократії, добробуті та, передусім, мирі.

Упродовж кількох місяців рік тому тисячі людей в Україні виходили на демонстрації проти авторитарної системи Віктора Януковича. Вони протистояли зимовим морозам та державному насильству, яке ставало все брутальнішим. І перелом все-таки стався. Можновладці капітулювали та втекли до Росії, яка і по сьогодні хибно маркує протести як державний переворот. Але в дійсності система розвалилася також зсередини. Зрештою, навіть силовики відмовилися коритися Януковичу. Автократ боягузливо вдався до втечі. Це не було путчем. Лише коли Януковича вже не було в Києві, парламент оголосив про його самоусунення від виконання обов’язків.

Скорбота та гнів через війну та насильство

Москва відреагувала на події в Україні агресією та насильством. Порушуючи норми міжнародного права, вона анексувала Крим та розпочала війну в Східній Україні. А екстремісти вселяють населенню відчуття невпевненості за допомогою терактів у Харкові та Одесі - містах, які розташовані далеко від актуальної лінії фронту. Після Януковича тепер Росія хоче відібрати у українців право на самовизначення та, разом з тим, гідність. На цьому тлі згадують зараз українці з гордістю та за міжнародного співчуття про протести на Майдані у Києві рік тому. Там вони привідкрили двері до свободи, але при цьому виникли відкриті рани.

Особливо скорблять за понад ста людьми, яких убили під час протестів на Майдані у Києві. До скорботи додається гнів, він спрямовується в першу чергу проти власного уряду. Адже і по сьогодні не прояснено, хто тоді стріляв у демонстрантів та міліціонерів? Хто був виконавцем? І хто давав їм накази вчинити криваву баню на Майдані? Родичі жертв все ще чекають на відповіді. Українські правоохоронні органи поки провалюють розслідування цих злочинів. Рани залишаються відкритими.

Боротьбу за гідність ще не завершено

Нині ж великою є скорбота також за тисячами людей, життя яких забрала війна на Сході України. Понад мільйон осіб стали в Україні біженцями та живуть у тимчасових прихистках. Їх батьківщина стала зоною спустошення. Український уряд та президент Петро Порошенко перебувають під все більшим тиском з боку громадськості. У війні проти сепаратистів, якими керує Москва, українська армія зазнає поразки за поразкою. І складно сказати, чи настане узгоджене припинення вогню та відведення важких озброєнь.

Від Порошенка та від уряду багато українців все ще очікують перемоги. Проте сумною істиною є те, що Росія є переважаючим противником, якого Україна не може здолати воєнним шляхом. Сила України полягає в тому, що люди показали на Майдані: вони вміють самоорганізовуватися та повставати проти політичної брехні. Саме ця відвага людей є тим, чого боїться Росія. Адже громадянське суспільство є тією силою, яка не тільки в Україні, але і в Росії покаже себе одного дня.

В Україні багато вимог Майдану все ще не реалізовані. Крім реформ в економіці, йдеться в першу чергу про створення незалежного правосуддя та подолання корупції в країні. В Україні олігархи досі є ляльководами у політиці та економіці. Проти такого стану справ люди і вийшли на Майдан. Рік після перелому українці поки не перемогли у своїй боротьбі.