Упродовж багатьох десятиліть конфлікт між ізраїльтянами і палестинцями так і залишається неврегульованим. До істотних зрушень ситуації не призвели ні війни, ні напади, ні заворушення, а також міжнародні ініціативи. Так само безрезультатними виявилися мирні угоди та регулярні запевнення в бажанні дотримуватися ухвалених резолюцій ООН. Між сторонами протистояння глибочезна прірва недовіри, а готовність або здатність обох сторін йти на історичні компроміси дорівнює нулю.
У такій ситуації президент США міг би дати обнадійливий імпульс усім гравцям у близькосхідному конфлікті, представивши своє переконливе бачення мирного політичного врегулювання. Цей погляд з Вашингтона на близькосхідну ситуацію можна було б загорнути в пояснення, що, мовляв, оскільки процес врегулювання зайшов у глухий кут, ось пропонуються нові ідеї та абсолютно інший шлях!
Замість угоди - приниження
Однак Дональд Трамп вже здобув собі репутацію президента, якому не конче потрібні політичні миротворчі ініціативи. Так само і для Близького Сходу він не пропонує нових ідей або рішень. Навпаки, його мирний план, проголошений "угодою століття", зовсім не є "угодою" в розумінні пошуку й узгодження болючих компромісів між рівноправними сторонами цієї угоди. Цілком очевидно, що запропоноване Трампом - спроба політичного диктату.
Цей план враховує - з деякими радше символічними обмеженнями - насамперед безпекові інтереси Ізраїлю. Виявилося, що пункти угоди щодо інтересів ізраїльтян прописані вкрай односторонньо і вельми щедро. Водночас палестинці навіть не взяли участь у розробці цього плану і від його реалізації вони явно в програші. Адже для них існує небезпека втратити ще більше своїх територій внаслідок анексії Ізраїлем. Ідеться, приміром, про ті землі палестинців, на яких розташовані ізраїльські поселення, або ті, що входять до окупованих Ізраїлем територій. А згідно з нормами міжнародного права претендувати на ці землі мають саме палестинці.
Хоч задум Трампа і передбачає створення власної держави для палестинців, але це державне утворення повинно суворо підпорядковуватися безпековим інтересам Ізраїлю і бути повністю демілітаризованим. Єрусалим має назавжди залишитися "неподільною" столицею Ізраїлю, тобто саме в тому статусі, котрий 2017 року в односторонньому порядку ухвалив Трамп. Єдиною втіхою, так би мовити, залишилося те, що в майбутньому деякі райони на населеному арабами сході міста також повинні стати "столицею" палестинців.
Представлений план може виявитись "останнім шансом" для палестинців, застеріг Трамп. З таким же успіхом він міг би сказати: "Байдуже, чи згодні ви чи ні - але іншого шансу від мене вам не дочекатися!" У такий спосіб дві рівноправних держави ніколи не з'являться. Те, що Трамп пропонує палестинцям, в кращому разі є рішенням за принципом півтори держави.
Розв'язує руки Ізраїлю
Такий політичний підхід не тільки аморальний і принизливий, тому що закріпляє в конфлікті між двома сторонами тільки "право" сильнішої сторони отримати своє. Цей так званий "мирний план" Трампа ще й небезпечний, оскільки він надає Ізраїлю практично повну свободу дій щодо анексії додаткових палестинських територій на основі нібито укладеної "угоди".
Пропозиції Трампа також на руку прем'єр-міністру Ізраїлю Біньяміну Нетаньяху, адже вже давно жоден керівник ізраїльського уряду не зумів домогтися в Вашингтоні більших поступок, ніж ті, що вдалися йому. Це додає Нетаньяху очок в передвиборній кампанії і поки відтісняє на другий план звинувачення в корупції проти нього.
Утім, слід очікувати масових протестів з арабо-мусульманського боку, хоч багато хто з них, швидше за все, робитимуть символічні жести. А ось екстремістські сили можуть з радістю потирати руки, адже представлений Трампом план дає їм ідеальне нове виправдання для терору і насильства. На жаль, ніщо з цього не зробить Близький Схід безпечнішим. Й Ізраїль теж.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.