1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Стратегічні пестощі Меркель на Кавказі

27 серпня 2018 р.

Під час візиту до Грузії, Вірменії та Азербайджану Анґела Меркель зробила ставку на м'яку силу дипломатії - у регіоні, де точиться жорстка боротьба, вважає Міхаела Кюфнер.

https://p.dw.com/p/33qvt
Анґела Меркель під час візиту до Азербайджану
Анґела Меркель під час візиту до АзербайджануФото: picture-alliance/dpa/K. Nietfeld

На Південному Кавказі жодна з країн, по суті, не може ужитися зі своїм сусідом. Європа вбачає у цьому проблему, а Росія - можливості для себе. Анґела Меркель (Angela Merkel) три дні провела у цьому регіоні, який сприймається як зона інтересів Росії, та успішно змогла дати трьом країнам - Грузії, Вірменії та Азербайджану - відчуття того, що усе обертається навколо них. Це той погляд, який розділяють в столицях усіх трьох країн. Метою Меркель була насамперед стабільність у регіоні, яка має свою ціну.

Навряд чи якась інша країна регіону відчуває себе у геостратегічній грі за сфери впливу настільки покинутою, як Грузія. Під час дискусії зі студентами у столиці країни Тбілісі було видно, як молоді люди не могли приховати своє нетерпіння: коли вже їхня країна нарешті стане повноправним членом Європейського Союзу та НАТО. Мовляв, зрештою, країна виконала свої домашні завдання - як економічні, так і у сфері боротьби з корупцією. І в Афганістані грузинські солдати, мовляв, стоять пліч-о-пліч зі своїми товаришами з країн НАТО. Один зі студентів назвав Анґелу Меркель "провідницею вільного світу". І від неї, за його словами, очікували на більше.

Поглиблювати та підтримувати

Прем'єр-міністр Грузії Мамука Бахтадзе продемонстрував більше розуміння щодо Меркель. Для нього було недивним, що Меркель саме перед початком своєї поїздки заявила, що після укладеної угоди про асоціацію та вільну торгівлю з ЄС, принципової обіцянки майбутнього членства у НАТО та безвізового режиму країна поки що довго не отримає нічого більше. Чого (в Берліні. - Ред.) хочуть, за словами Меркель, так це "поглиблення" відносин та підтримка Грузії на шляху розвитку економіки.

Оглядачка DW Міхаела Кюфнер
Оглядачка DW Міхаела КюфнерФото: DW/B. Geilert

Але видно було, що навтіь у випадку з відмінницею-Грузією у цього поглиблення є невидимі межі. Те, що Меркель відвідала дуже реальний фактичний кордон із підтримуваною Росією самопроголошеною Південною Осетію, у країні сприйняли з вдячністю. Але ті ж самі студенти повинні були вичавлювати з неї слово "окупація" після того, як вона на прес-конференції охарактеризувала захоплення 20 відсотків території Грузії лише як "велику несправедливість".

Стримано, але однозначно

У Вірменії Меркель майстерно уникала вживання слова "геноцид". Натомість, відповідаючи на запитання, вона сказала, що відвідала меморіальний комплекс у пам'ять про півтора мільйони вбитих вірменів "у дусі", вираженому резолюцією Бундестагу у 2016 році. У документі масове знищення вірмен в Османській імперії на початку 20-го століття чітко було визначено геноцидом. Таким чином канцлерка ФРН була однозначно близька до слова "геноцид", але не стала при цьому провокувати черговий скандал із Туреччиною.

У Єревані зіркою була не стільки Меркель, скільки Нікол Пашинян, колишній лідер опозиції, який у травні був обраний парламентом на посаду прем'єр-міністра. Коли лідер так званої оксамитової революції, на якого покладені великі сподівання, ввечері підвозив Меркель у готель, то люди вигукували його ім'я, а не німецької канцлерки. Це є знаком, що після десятиліть дистанційного управління з Москви Вірменія нині робить ставку на власний курс.

Новий прем'єр країни свідомо робить ставку й на те, аби не вносити у відносини з Росією великих змін, адже Вірменія енергетично є повністю залежною від неї. Єреван не ставитиме під питання своє членство у Євразійському економічному союзі разом з Росією, але, тим не менш, працюватиме і над договором про зону вільної торгівлі з ЄС. Меркель дивиться на поєднання демократичного прориву та залежністі від Росії Вірменії позитивно - таким чином країна може бути прикладом того, як одночасно можна мати гарні відносини і з Євросоюзом, і з Росією, переконана Меркель. Вона також побажала Пашиняну удачі на майбутнє. І вона йому знадобиться.

Різні погляди на свободу слова і права людини

У Вірменії, як і в Азербайджані, Меркель наголосила, що Німеччина готова також узяти на себе "відповідальність" та робити більше для пошуку вирішення конфлікту між двома сусідами навколо Нагірного Карабаху. Перед прибуттям Меркель олії у вогонь піддала нова суперечка між Баку та Берліном. Візит канцлерки майже зірвався через те, що заступнику голови парламентської групи у Бундестазі з питань відносин з країнами Південного Кавказу Альберту Вайлеру (Albert Weiler) було заборонено в'їзд до Азербайджану. Сталось це через те, що він раніше відвідував Нагірний Карабах. Попри це, Меркель поїхала до Азербайджану. Баку переконаний у тому, що Москва, якби мала бажання, могла б протягом однієї ночі покласти край конфлікту. Проте Росія у цьому не зацікавлена, вважають в Азербайджані. А навпаки: якби конфлікту між двома країнами не було, то тоді Москві довелось би його створити, щоб забезпечити свій вплив у регіоні. Адже Вірменія таким чином і надалі потребує стабілізуючого впливу Москви, а в Азербайджану не з'являється надто багато власних думок про те, на які кроки можна було б піти в зовнішній політиці.

Щодо власних думок, чи навіть свободи слова, то в своїй країні президент Азербайджану Ільхам Алієв їх залюбки забороняє. Десятки журналістів сидять у в'язницях. На спільній прес-конференції канцлерка стрималась від свого стандартного кивання головою, коли Алієв, відповідаючи на запитання про багатьох політичних в'язнів в країні, запевнив, що в Азербайджані існує повна свобода слова. Вона терпляче слухала і під кінець вказала автократові на те, що країні ще потрібно багато надолужити у питанні демократичних стандартів, наприклад, доступі міжнародних спостерігачів до виборів. Це означає, що за зачиненими дверима дуже відверто обговорювалось питання прав людини, а також стратегічні інтереси, які об'єднують обидві держави. Природній газ у майбутньому має постачатись через так званий південний коридор - з Азербайджану, через територію Туреччини до Італії. Це є свідомою конкуренцією газопроводу "Північний потік-2", який мають намір побудувати Німеччина з Росією. Президент Алієв запевнив у тому, що хоче повністю реалізувати цей проект. ЄС у питанні газопостачання хоче стати менш залежним від Росії. І це також має свою ціну.

Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.

Російсько-грузинська війна: як живуть грузини на лінії розмежування (08.08.2018)