Кривавий слід, що простягнувся аж до саміту
Кривавий слід, що його ісламістський тероризм залишив у Європі, простягнувся аж до Анталії. Після паризьких терактів гранди Великої двадцяткимусили взятися за цю тему. У своїй спільній заяві проти тероризму вони обмежилися двома конкретними заходами: грошові потоки для терористичних мереж мусять бути перекриті, а секретні служби будуть регулярніше, краще та інтенсивніше обмінюватися інформацією про підозрюваних у тероризмі. Обидві речі є за своєю суттю правильними, але обидві, на жаль, не спрацюють.
Перекриття джерел фінансуванняне функціонуватиме, оскільки мусульмани зовсім не користуються "офіційними" сервісами переказу грошей та банківською системою. Вони переказують гроші за допомогою так званої системи Хавала, до якої не мають доступу контролюючі органи та служби безпеки.
Загалом дуже цинічно виглядає, коли така країна, як Саудівська Аравія, підписує антитерористичну декларацію, але водночас ваххабітське королівство роками фінансово підтримує "Ісламську державу" (ІД), Талібан та інших брутальних ісламістів. Також Туреччина, що приймала саміт і сама важко постраждала від терору, не має чистої совісті. Довгий час стратеги в Анкарі вірили, що зможуть вмонтувати підпалювачів ІД у свої політичні ігри в регіоні та зрештою керувати ними. Смертельна помилка!
Багато чого не сходиться
Співпраця секретних служб завжди є делікатною справою. Навіть між народами з подібними уявленнями про політичні цінності вона не функціонує досконало. Чому тоді мають співпрацювати між собою китайські агенти та їхні індійські колеги? Обидві країни є геополітичними суперниками. Як американське ЦРУ та російська ФСБ мають довірливо обмінюватися даними? Той, хто для одного є терористом, іншим вважається хіба що політичним авантюристом чи взагалі найближчим союзником. Згадайте Організацію звільнення Палестини, Республіканську партію Курдистану, Ірландську республіканську армію.
Ісламістський терор походить із Сирії, це місце є домівкою для бойовиків ІД. Логічно, що Росія та Америка в Анталії вперше та всерйоз спробували попрацювати над спільним дипломатичним підходомщодо Близького Сходу. Але до того, як ООН - а це і є планом - зможе щось політично владнати в Сирії, там і далі триватимуть бої, вмиратимуть та тікатимуть люди. При цьому поле бою в Сирії буде дедалі заплутанішим. Про використання сухопутних військ говорили на зустрічі Великої двадцятки лише в закритому режимі. Хто має їх відряджати, хто - ними командувати? Мабуть, НАТО, хоча Росія вже розпочала інтервенцію у Сирії?
Таким чином, багато з того, що було вирішено на G20, не сходиться. Тим не менш, біженці тепер вважаються проблемою усього розвинутого світу. На цьому наголошується в підсумковій заяві. Причиною номер один, чому люди вимушені полишати свої домівки, (також і у світовому масштабі) залишається громадянська війна в Сирії. У справу, спрямовану на завершення війни в Сирії, та в перемогу над "Ісламською державою" найсильніші світу цього заклали в Анталії кілька цеглин. Але песиміст швидше побачить лише якісь уламки.