Минув ще один тиждень після провального голосування щодо угоди про Brexit у нижній палаті британського парламенту. Відтоді нічого не змінилося. Факти на порядку денному теж змін не зазнали. "Плану Б", який хотіла представити Тереза Мей, так і немає. Плану, який мав значно поліпшити провалену угоду щодо розлучення з ЄС. Як співається у пісні, "якось, десь, колись". Але для цього Мей, що зазнала трагічного провалу, бракує політичної сили, підтримки парламенту у Вестмінстері та партнерів у Брюсселі.
Після нового невпевненого виступу прем'єр-міністерки Європейський Союз також не змінив своєї позиції: жодних нових переговорів щодо умов Brexit. Щонайбільше - швидкі переговори щодо митного союзу після виходу з ЄС. Ситуація абсолютно заплуталась. Уже ніхто не розуміє внутрішньополітичних інтриг та перипетій у Великобританії. Можливо, і самі британські партії вже не знають, чого ж хотіли б досягти.
Тереза Мей має продемонструвати авторитет
Але стрілки годинника невблаганно несуться уперед. Якщо нічого не станеться, то 29 березня Сполучене Королівство самокапітулюється із єдиного ринку з ЄС - без жодної подушки безпеки. А наслідком став би політично небезпечний "жорсткий" кордон між Сполученим Королівством та Республікою Ірландія на ірландському острові. Цього не хоче ніхто: ні ЄС, ні ірландці, ні британці. Так де ж вихід із цього темного лабіринту під назвою Brexit?
Оскільки прем'єрка, очевидно, не у стані імплементувати угоду про вихід з ЄС, вона має зробити своїй країні (та Європейському Союзові) одну останню й велику послугу і призупинити процес виходу відповідно до 50 статті Договору про ЄС. Вона у змозі покінчити із Brexit-абсурдом і зробити це навіть цілком законно, без підтримки парламенту. Тереза Мей мусить лише надіслати листа до Брюсселя з вимогою відновлення старого статусу, що передував процесові виходу.
Нові вибори
Тоді б Великобританія отримала весь необхідний їй час для того, щоби визначитися у спокої, якого виходу з ЄС вона хоче. Коли англійці, валлійці, шотландці та північні ірландці дійдуть єдності про те, яким має бути вихід і як мають бути вибудовані нові відносини із ЄС, тоді вони можуть запустити 50 статтю будь-якої миті. Але лише тоді й не раніше. Звісно, із кар'єрою Мей як очільниці уряду було б покінчено, але вона все одно не хотіла висуватися на наступних виборах.
Нові вибори були б необхідними для формування уряду, здатного до переговорів і такого, що може спиратися на більшість у парламенті. Новий уряд може вирішити ще раз спитати в народу його думки щодо членства у ЄС, тепер, коли вже ясно, які наслідки може мати Brexit. Це був би уже третій референдум з цього питання після двох інших - у 1975 та 2016 роках. У демократії не можна виключати жодного сценарію. Але тепер від Терези Мей залежить завершення хаосу, звільнення з посади, але насамперед повернення статус-кво. Зупиніть 50 статтю, пані Мей!
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.