Випалена земля - це, зазвичай, результат. У Москві ж з неї все почалося, ще до того, як державний секретар США ступив на російську землю. Втім, це було лише сміття, яке палили біля московського аеропорту Внуково, де приземлився літак Рекса Тіллерсона.
Для забобонних це був, звичайно, поганий знак: як щодо майбутніх переговорів Тіллерсона з російським колегою Сергієм Лавровим, так і стосовно російсько-американських відносин та політичної ситуації в цілому. Закінчилося це, однак, як передбачали не лише забобонні, нічим. Лише прояснилося небо над "Внуковим", а ще росіянин та американець потиснули один одному руки. І навіть найважливіша людина в Кремлі після довгих вагань прийняла гостя з Вашингтона. Після п'ятигодинних переговорів з Лавровим Тіллерсон усе-таки зустрівся з російським президентом Володимиром Путіним. Але і це теж не допомогло.
У своєму багажі Тіллерсон начебто привіз ультиматум. Диму без вогню не буває, писали російські медіа ще перед візитом держсекретаря, передчуваючи ультиматум у стилі "той, хто не з нами, той проти нас". Вимоги Вашингтона начебто такі: Росія повинна повністю припинити підтримку сирійського президента Асада та ще розірвати на додаток співпрацю з Іраном.
Що саме було сказано, неясно. Відомо, однак, що Тіллерсон прилетів до Москви з Італії, де він разом з колегами по Великій сімці вирішив не карати Росію за її політику в Сирії. Тобто жодних нових санкцій, лише попередження. Це змусило Україну знову переживати, що США пожертвують нею заради пакту Путіна-Трампа. Тіллерсон, однак, запевнив президента України Петра Порошенка, що США не ставлять під сумнів територіальну цілісність України. Але не більше того. Ультиматуми зазвичай виглядають інакше.
Потім у телеефір вийшло велике інтерв'ю російського президента - у той самий вечір, коли держсекретар США приземлився у Москві. Це інтерв'ю можна назвати уроком досвідченого політика з Кремля політичному новачкові в Білому домі.
Хоч Путін і молодший за Трампа, на посаді він перебуває довше. Він дав зрозуміти, що краще грає в політичні ігри і що нещодавня хімічна атака в Сирії насправді була провокацією, щоб позбутися "невгодних", як це вже було 2003 року в Іраку та 10 років по тому - в Сирії. І що Трамп ризикує зазнати в Сирії справжньої поразки, якщо завдаватиме подальших ударів по її території, бо політичні вороги американського президента в США покінчать з ним, якщо сирійська операція зазнає невдачі. І що Росія насправді є справжнім другом Трампа - другом, разом з яким можна вигнати терористів та отримати на світовій арені схвалення за це.
Чому б і ні, міг подумати Тіллерсон. Терористи - погані, наш спільний ворог. Росіянам треба лише позбутися Асада. З цією ідеєю він і пішов до Кремля. І повернувся… ні з чим. Або майже ні з чим, якщо не зважати на готовність росіян знову поважати домовленість про заходи безпеки у сирійському повітряному просторі. Це важливий результат, який, можливо, убезпечує обидві сторони та світ від Третьої світової війни.
В усьому іншому перший візит держсекретаря адміністрації нового президента США до Москви став дипломатичною пристрілкою, після якої ні Росія, ні решта світу так і не дізналися, які плани має Вашингтон щодо РФ і як далеко він готовий зайти в Сирії. Так що часи "астрологічних прогнозів" стосовно Кремля ще не минули, а от стосовно Білого дому - схоже, лише починаються.