У Нідерландах відбулася дуже неприємна для Кремля подія. Міжнародна слідча група (JIT), що вивчає обставини знищення малазійського авіалайнера в небі над Донбасом 17 липня 2014 року, опублікувала нові дані, включно з аудіозаписами. Вони вказують на те, що представники російського керівництва безпосередньо управляли так званими "ДНР" і "ЛНР" і, по суті, керували всіма їхніми діями.
Кому повірять: Кремлю чи нідерландським поліцейським?
На одному з записів Олександр Бородай, якого вважали влітку 2014 року "прем'єр-міністром" "Донецької народної республіки", прямо говорить, що його завдання - захист "інтересів Російської Федерації". З одного боку, начебто нічого нового тут немає. Спецслужби України неодноразово публікували документальні свідчення того, що ці території перебувають під повним контролем російських силовиків і суверенітет "республік" - справжнісінький фейк. Але Кремль і його союзники, в тому числі, на Заході, завжди можуть заперечити: це, мовляв, частина пропагандистської війни офіційного Києва з "народом Донбасу".
Про заяви слідчої групи в Нідерландах такого не скажеш. Нідерландські поліцейські оприлюднюють ті дані, які стануть основою для судового процесу у справі про загибель авіалайнера з 298 пасажирами на борту. Цих неупереджених людей, які явно не дуже люблять публічність і все ще не дуже звикли до неї за ці п'ять років, хвилюють тільки ті факти, які можуть лягти в основу обвинувального висновку. Суд розпочнеться 9 березня 2020 року. Як мінімум для західної громадськості, його висновки будуть переконливими - просто тому, що довіра до незалежності та неупередженості судової системи країн ЄС, як в самій спільноті, так і в усьому світі дуже висока.
MH17 - в широкому політичному контексті
Найнеприємнішим для російського керівництва є те, що в аудіозаписах, оприлюднених слідчою групою, фігурують імена помічника президента Росії Владислава Суркова і міністра оборони Сергія Шойгу. До нових публікацій в якості обвинувачуваних фігурували троє громадян Росії і один України - всі як один з похмурими обличчями і безбарвними пострадянськими біографіями. Суд над ними (нехай і заочний) і суд, на якому в якості підозрюваних або, можливо, обвинувачених звучать імена Шойгу і Суркова - це дві різні події. В тому числі, і з точки зору суспільної уваги.
Всі розуміють, що ніхто ні в Москві, ні в Донецьку, не віддавав наказ збивати цивільний літак. Ті, хто наводили "Бук", напевно думали, що стріляють по транспортнику ВПС України. Це того ж дня підтвердив один з лідерів сепаратистів Ігор Гіркін (Стрєлков), написавши в соцмережах про збитий АН-26 (пізніше повідомлення було видалено).
Однак суд розглядатиме питання про те, як саме комплекс ППО опинився на українській території, а не тільки те, хто конкретно вмикав радар і натискав кнопку пуску. Тому що зрозуміти причину загибелі майже трьохсот невинних чоловіків, жінок і дітей неможливо за межами ширшого політичного контексту. Суддів в Гаазі, які звикли займатися "звичайними" вбивцями і наркоторговцями, очікує нестандартна для них справа - відтворити історичну і політичну панораму однієї з найважливіших подій європейської історії ХХІ століття. За законодавством, вони зобов'язані відстежити всі причини і наслідки, які призвели до падіння літака.
Це означає, що без розгляду ролі Москви у подіях 2014 року аж ніяк не обійтися. До того ж, ще невідомо, які нові дані відкопає слідча група до березня наступного року. Цілком можливо, що в полі зору суду опиняться й інші імена і що вирок не обмежиться чотирма невідомими людьми з прізвиськами типу "Хмурий" і "Гюрза".
Історія про збитий Boeing зрозуміла будь-якому обивателю
Чи готовий Кремль до того, що суд в Гаазі через рік або два винесе вирок, що пов'язує топ-фігури російської влади з агресивною війною? Думаю, що, незважаючи на тривалі спроби дискредитувати слідство як упереджене, готовий. Там знають, що PR-ефект від такого вироку, якщо його винесуть, буде вкрай неприємним. Міцно забута західними спільнотами війна України і Росії повернеться в суспільний простір. Причому повернеться наочно, без теоретичних міркувань про міжнародне право, суверенітет та інші абстракції.
Три сотні душ летіли на роботу, у відпустку або в гості і загинули, тому що в Москві X, Y або Z віддали наказ влучити ракетами в українські цілі. Це більш проста і зрозуміла продавцеві овочів з Мангейма і медсестрі з Неаполя історія, ніж репортажі The Guardian про далекий "Дон-і-е-т-ськ" або колонка в Frankfurter Allgemeine про якогось "Кхрущова", який віддав Україні "Крим" три чверті століття тому.
У суду і вироку (якщо його винесуть) можуть бути і конкретні наслідки - позови родин жертв до офіційної Росії. Вважаю, Москва готова була б заплатити. Але зробити це - значить фактично визнати за собою відповідальність за те, що трапилося. А до цього в Кремлі явно не готові. Можливо, поки не готові - але, може бути, і ніколи. Ясно тільки, що трагедія рейсу MH17 буде з нами ще дуже довго.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.