Коментар: Історичні дні

Часу залишається обмаль. Євросоюз хоче змусити керівництво у Москві до зміни курсу. У російського президента Путіна є ще час до п'ятниці, щоб прийняти мирний план свого українського колеги Петра Порошенка. Інакше станеться, те, чого більшість керманичів країн ЄС хоча й хотіли б уникнути, але вже, вочевидь, не зможуть стримати: масштабних економічних санкцій проти Росії.

План санкцій вже готовий, галузі та фірми, товари та торговельні шляхи визначені. Дипломати в Брюсселі говорять, що "вже нагострили" санкції проти Росії. Бракує лише іскри? Того, хто натисне на курок? Як видається, риторично "мирна сила ЄС" загрузла в комбінаціях, які походять зі світу війни.

Захід намагається знайти підходящу відповідь подіям у Криму та на Сході України - і взагалі вперше дати визначення діям Росії. У безпекових колах говорять про "гібридну війну". Багатозначне та багатовимірне ведення війни Росією проти сусідньої країни перетворило ЄС проти його волі на геополітичного актора.

Все обертається довколо України

Так, ЄС зробив мирний план української влади своїм. З українськими політиками у ЄС поводяться з великою повагою - чи то на врученні премії Карла Великого в Ахені, чи то на святкуванні ювілею висадки військ союзників у Нормандії, чи то на зустрічі міністрів закордонних справ ЄС у Люксембурзі. Якраз там Рада міністрів ЄС пообіцяла Україні надати поштовх переговорам про безвізовий режим.

Зрештою, цієї п'ятниці, 27 червня, має бути урочисто підписана економічна частина угоди про асоціацію між Києвом і Брюсселем. Незабаром, на початку липня, Брюссель перетвориться на арену проведення конференції донорів для України. Але й це ще не все: от уже не один тиждень триває підготовка широкої допоміжної місії ЄС. Українська міліція, органи юстиції, спецслужби, весь апарат безпеки має бути ретельно перевірено фахівцями ЄС, а потім реформовано. З якою метою - поки що оповито темрявою. Лише Штефан Фюле, єврокомісар з питань розширення, нещодавно прямо заявив: Україна має колись стати повноправним членом ЄС.

2014 - це не 1914

Іноді видається ніби європейськими дипломатами й брюссельськими функціонерами цими днями керує страх перед власною сміливістю. У будь-якому разі, дедалі частіше чутно схвильоване запитання про кошти, а це коштуватиме мільярди, якщо Україна стане політичною "нахлібницею" ЄС. У Косові, такому собі квазі-протектораті ЄС, ця модель більш-менш функціонує. Але в Косові є тільки 1,8 мільйона жителів, а в Україні - більше 45 мільйонів.

Утім, до всіх переговорів з Україною або про Україну Росія теж долучена, навіть якщо за столом немає нікого з Москви. Росія - неначе "слон у кімнаті". Російське "прагнення до анексії" змушує ЄС стати на позицію, яку в такій площині від нього ще ніколи не вимагали.

Рівно через сто років після липневої кризи Європа тепер переживає червневу кризу. Гра з ультиматумами, мисленням у категоріях зон впливу, військова гра м'язами - декому з політично пильних європейців цими днями здається, що вони бачать зле дежавю. Цього разу, загрожує, однак, не гаряча "велика війна", а політичний льодовиковий період. І він може стати "великим", тобто довготривалим.