Усе могло бути навіть гірше, але гарним результат першого туру президентських виборів у Франції теж не назвеш. Правопопулістка Марін Ле Пен зайняла друге місце і вийшла до другого туру виборів. Таким чином вона досягла свого найбільшого на даний момент політичного успіху. Нестримна націоналістка рухається вперед. З того часу, як вона перейняла лідерство у партії у свого батька-антисеміта, Ле Пен приводить "Національний фронт" до щоразу більшого успіху - на регіональних виборах, на виборах до Європарламенту, і от зараз - на президентських виборах. Що сталось з другою за величиною державою у Європейському Союзі, якщо така шкідлива, стратегічно талановита жінка-політик з позавчорашніми поглядами може святкувати подібний успіх?
Принаймні вона не змогла отримати найбільшу частку голосів виборців. Її отримав ліберал, скоріше соціал-демократично орієнтований Еммануель Макрон. Тому що переміг здоровий глузд, а не почуття. У другому турі, який відбудеться через 14 днів, усе залежить від того, чи проголосують розсудливі виборці за Макрона, навіть якщо не всі вони погоджуються з його політичним спрямуванням. Соціалісти та консерватори повинні та будуть об'єднуватись навколо 39-річного Макрона, відносно недосвідченого нащадка політичного істеблішменту. Оскільки зараз йдеться про те, щоб за спиною Марін Ле Пен та за її фантазіями щодо національного всевладдя опинилась якомога менша підтримка. Деякі дослідники виборів розмірковували про можливість "ефекту Трампа" у другому турі виборів, а також про неочікувані козирі популістів. Але у Франції це є практично неможливим. Так влаштована виборча система у Франції, яка своїм другим туром дає виборцям, так би мовити, другий шанс для того, щоб зробити раціональний вибір, якщо вони під час першого туру хотіли висловити протест та розчарування.
Останнє попередження
Навіть якщо врешті-решт Еммануеля Макрона і буде обрано президентом Франції, ці вибори стануть таким собі останнім попередженням. Його попередники, консерватор Ніколя Саркозі та повний невдаха соціаліст Франсуа Олланд, не спромоглись модернізувати Францію та провести економічні та суспільні реформи. Багато французів голосували не лише за праворадикалів, але й за ліворадикалів - за колишнього комуніста Жана-Люка Меланшона. Таким чином майже кожний другий виборець відкидає існуючу дотепер систему. Представник жодної з партій істеблішменту не потрапив до другого туру. Це Макрон має врахувати. Він повинен знову повернути всередину суспільства тих французів, які почуваються глибоко незахищеними, які є підвішеними економічно, відокремленими від еліти та відчувають загрозу від чужинців та емігрантів. Це завдання, як буде надзвичайно важко виконати.
Сусіди Франції та Євросоюзу, які цієї неділі затамували подих, можуть тепер розслабитись. Франція залишиться у зоні Євро та не вийде з ЄС або НАТО. Оскільки такі сценарії загрожували у разі виграшу Ле Пен або Меланшона. Але також європейці не можуть продовжувати діяти так, як раніше. Те, що Франція є надійною основою ЄС, разом з Німеччиною, в жодному разі не є чимось безумовним, як багато хто думав. У Еммануеля Макрона будуть вимоги до Європейського Союзу. Він хоче фінансових пільг. Німеччині варто знизити свій профіцит торгового балансу з Францією. Це не буде просто для канцлерки Анґели Меркель, але зараз Макрону необхідно допомогти. Європа має довести французам, що їх раціональний вибір, спрямований проти популізму, окупиться.
До речі, соціологічні опитування цього разу виявились правими. Так що не всі надії втрачені і для дослідників громадської думки, попри неправдиві прогнози щодо Brexit, Трампа і виборів у Нідерландах.