Коментар: Знову пронесло
Перемоги виглядають по-іншому. Навіть коли знову придався давній рецепт у вигляді коаліції між соціалістами та консерваторами, аби спинити переможну ходу радикального "Національного фронту". В обох форпостах згаданої політичної сили - на півночі та півдні країни - перемогу у другому турі здобули кандидати-консерватори. Вони змогли вирвати з рук Марін та Маріон Ле Пен, як гадалося, гарантовану перемогу. Як і годиться, обидва переможці відреагували скромно та обачно.
Помірковані партії не мають стратегії
Навіть у другому турі обидві популярні кандидатки від "Національного Фронту" отримали понад 40 відсотків голосів. Лише особливості французького виборчого законодавства, що вможливлює створення таких коаліцій проти спільного політичного суперника, змогли упередити тріумф правих популістів.
Річ у тім, що у центристських сил немає довгострокової тратегії. Відколи 2002 року відбувся політичний двобій між Жан-Марі Ле Пеном та Жаком Шираком, його донька, здається, вже позбавила партію демонічного амплуа та призвела до тривалого підйому цієї політичної сили. Та після цих регіональних виборів ясно, що у Франції постала трипартійна система. Крім того, соціалісти та консерватори дивляться на успіх клану Ле Пен, немов кролик на удава. Так і хочеться гукнути їм: "Підводьтеся та боріться, нарешті!" Адже "Національний фронт" - це, певна річ, не партія-одноденка.
Політична розгубленість та відчуженість
Успіх правих радикалів опирається насамперед на нестримний популізм. Вони майстерно володіють мистецтвом погратися почуттями простих людей у французькій провінції. А останні вважають, що паризькій еліті байдуже до них і вона їх не чує. І тут вони мають слушність. Більше того: випускники елітних шкіл, звідки набирали у лави функціонерів традиційних партій, дивляться на простий народ згори вниз. А недієвий централізм у Франції лише підсилює ефект відчуження між урядом та громадянами країни.
Саме це стало поживним ґрунтом, на якому зростає "Національний фронт". Його успіх спричинило не лише безробіття, але й почуття, що тебе відкинули й ти не маєш голосу. Крім того, ультраправі особливо сильно приваблюють верстви населення, які програли від наслідків економічної та культурної модернізації - феномен, який можна побачити й в інших частинах Європи. На тлі глибокого соціального розколу, такі гасла як "нація", "національна ідентичність" та "Франція - французам" знаходять відгук у серцях тих, кого лякає небезпека ззовні та від інших.
Боротьби проти "Національного фронту" не уникнути
Нині саме час залишити поміркованим партіям нарешті свій космічний корабель під назвою "Париж" та просто почути розгублених людей з села та невеличких провінційних міст. І водночас вони мають розпочати ідеологічну суперечку з "Національним фронтом". Не можна просто з відразою відвертатися від його демагогів. А найгіршою тут виявилася спроба Ніколя Саркозі, що плекає надії висунути свою кандидатуру на майбутніх президентських виборах, обійти у правій ідеології правих радикалів. Таке ще нікому не вдавалося, з якого дива виборці голосуватимуть за копію, коли є оригінал.
Натомість як консерваторам, так і для соціалістам, слід нещадно атакувати ксенофобську, антиєвропейську, націоналістичну ідеологію "Національного фронту" та вести з ним запеклу суперечку. На нинішніх місцевих виборах Францію ще оминула перемога радикальних правих. Мрія про Єлисейський палац для Марі Ле Пен відсунулася у далечінь. Але базис її партії сильний. І цього досить, щоб закликати французьку політику: "Зупиніть цю халепу у зародку!".