Чому можна повірити в те, що Порошенко заплатив Трампу

Повідомлення британської медіакомпанії ВВС про те, що за організацію першої зустрічі з президентом США Дональдом Трампом оточення глави української держави Петра Порошенка заплатило гроші, викликало подив і серед пересічних громадян, і в обох президентських адміністраціях.

Перші зауважили, що негідно платити за такі послуги, а тим більше - приховувати це від громадськості. Інші заявили про провокації та можливу судову тяганину з BBC. Що б там не було, але уся ця історія свідчить про тотальну недовіру: журналістів до політиків, політиків - до журналістів, суспільства - до політиків і ЗМІ.

400 тисяч на підкуп адвоката президента США?

ВВС стверджує, що адвокат Трампа Майкл Коен отримав таємний платіж на суму від 400 до 600 тисяч доларів США за організацію зустрічі американського та українського президентів у червні 2017 року у Вашингтоні.В адміністрації Порошенка заявили, що ця інформація є брехнею та наполягають на її спростуванні. А якщо воно не надійде, офіційний Київ пообіцяв судитися з ВВС. У Білому домі кажуть, що їм нічого не відомо про гроші Порошенка. Мовляв, якби були - пройшли б офіційним платежем, а якщо ні, то про що мова.

Можливо, гроші передали готівкою? Адже в Україні значна частина економіки перебуває в тіні, а виборчі та партійні каси формуються непрозоро. Так було за Кучми, так було за Ющенка, так було за Януковича, так залишається і за Порошенка. Доти, поки тіньова економіка і корупція пануватимуть в Україні, залишатиметься непрозорим і фінансування партій та політики.

Чи отримав адвокат Трампа гроші від Порошенка, знають тільки дві сторони. ВВС, ймовірно, не зможе надати документальні підтвердження угоди. Британська медіакомпанія посилається на джерела в українському уряді. Якщо платіж пройшов кешем, як це підтвердити документально? Ніяк. Найімовірніше, історію спустять на гальмах, але, як кажуть, неприємний присмак залишиться. І в США, і в Україні, і в Великобританії.

Тінь Манафорта

Про те, як все влаштовано на зворотньому боці політичної системи України, добре знає Пол Манафорт - колишній глава виборчого штабу Трампа. В Україні з 2004 року він працював з Віктором Януковичем. Його ім'я можна знайти в "комірній книзі" Партії регіонів, в яку записувалися всі її тіньові витрати. Перша інформація про цю "співпрацю" з'явилася під час передвиборної кампанії в США. Але тільки в червні 2017 року Національне антикорупційне бюро передало справу Манафорта Генпрокуратурі України.

У лютому 2018 року окружний суд США в Східній Вірджинії звинуватив Пола Манафорта і його партнера Річарда Гейтса в приховуванні від податкових органів Сполучених Штатів десятків мільйонів доларів, отриманих ними в Україні. Опоненти Трампа, очевидно, спробують використати справу Манафорта проти нинішнього президента США. А якщо виявиться, що і його теперішній адвокат Майкл Коен, не маючи на те дозволу, отримав гроші від оточення Порошенко, то може і поготів скластися враження про жадібну групу людей, які намагаються обдурити американську державу.

Скандал для Порошенка

В оточенні Петра Порошенка впевнені, що розслідування BBC - справа рук Кремля. Щоправда, з огляду на нинішні відносини між Лондоном і Москвою, всерйоз вважати британців посібниками російської державної політики, щонайменше нерозумно. У брак доказів можна повірити, в дезінформацію - також, але ось в широкомасштабну інформаційну диверсію Лондона за участю Кремля не віриться.У зв'язку з цим варто нагадати, що на початку 2018-го оточення Порошенко вже було змушене виправдовуватися через зимовий відпочинок президента на Мальдівах, про котрий суспільство і журналісти дізналися вже після повернення Порошенка. Потім були опубліковані записи народного депутата України Олександра Онищенка, які нібито свідчать про тотальну корупцію в українській владі, зокрема на рівні глави держави.

На Банковій ці записи назвали "фейковими" та заявили, що депутат-утікач працює на Росію. (Після зняття депутатської недоторканності через обвинувачення в шахрайстві Онищенко в 2016 році втік до Великобританії. - Ред.) Одним словом, будь-яку компрометуючу інформацію, яка тією чи іншою мірою стосується Петра Порошенка, його оточення звикло називати диверсією і провокацією ще до оприлюднення результатів розслідування.

Звичайно, не можна виключати провокацій Росії на інформаційному полі України. Вони традиційно падають на родючий ґрунт. Відсутність прямого і відкритого діалогу влади і громадян в Україні породжує все нові й нові історії та чутки. Рівень довіри до Порошенка, згідно з останніми соціологічними опитуваннями, становить всього 12 відсотків. За таких умов можна повірити у що завгодно.

Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач. Видав низку книг про українських політиків. Автор щотижневої колонки на DW. 

Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.