Чому Туреччині не місце в Європейському Союзі
Австрійський канцлер Крістіан Керн висловив те, що вже давно зрозуміло всім відповідальним політикам, а також центральним органам Євросоюзу у Брюсселі. Йдеться про те, що переговори з Туреччиною про вступ до ЄС слід припинити. Можливо, вони були приречені на провал ще до того, як розпочалися 2005 року. Принаймні голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер припустив, що Туреччина впродовж років не буде готова до вступу в ЄС.
Але 11 років тому країни-члени ЄС ще сподівалися на те, що приязний на той час до Європи прем'єр-міністр Ердоган зможе за одне десятиліття привести переважно мусульманську Туреччину до європейської спільноти як сучасну демократію, що переживає економічний підйом. Його висловлене ще тоді сподівання на те, що колись Туреччина домінуватиме в ЄС, в Євросоюзі навмисне проігнорували.
Жодних надій на подальші успіхи
Та сьогодні надії ровіялася, мов дим. Реджеп Таїп Ердоган перетворився з реформатора на президента-автократа, який підриває засади правової держави, обмежує свободу преси та думки. Крім того, своїми нещодавно підписаними під час надзвичайного стану указами він підготував остаточний перехід турецької держави до президентського режиму. Водночас заяви Ердогана щодо "чисток" суспільства примушують очікувати гіршого.
Ердоган та держава, яку він створив, справді не готові до вступу до ЄС. Та він вже навіть і не прагне цього. Ще задовго до невдалого путчу - в 2014 році - президент заявив, що йому "байдуже", чи прийме ЄС Туреччину в свої члени, чи ні. Саме тоді він заарештовував руками слухняних органів юстиції незручних для себе журналістів. ЄС не треба втручатися, вважав Ердоган, європейські цінності його не обходили.
Попри це Європейський Союз і надалі дотримується ухваленого колись рішення вести безрезультатні переговори про можливий вступ Туреччини до ЄС. Але навіщо це робити, якщо кожен розуміє, що вони ніколи не призведуть до вступу? Чи не було б більш чесним зробити те, чого вимагає австрійський канцлер, а саме - покласти край цим перемовинам?
ЄС не може приймати
Певна річ, що розширення ЄС - справа обох сторін. Було б також чесно визнати, що сьогодні ЄС просто не в змозі прийняти Туреччину. Це виявилося б непосильним економічним та інституційним тягарем для нього. Але й готовність багатьох країн-членів ЄС прийняти 80 мільйонів людей, що походять із зовсім іншого культурного середовища, вкрай обмежена. У Німеччині, приміром, консервативно налаштовані партійні маси Християнсько-демократичного союзу (ХДС), яку очолює канцлерка Анґела Меркель, виступають категорично проти повноправного членства Туреччини в ЄС.
Сам президент Ердоган нарікав на європейців, що ті не хочуть бачити серед себе турків, бо останні мусульмани. У цьому справді є певна частка правди. Найбільше скептично налаштовані громадяни ЄС не бажають бачити тих турків, котрі, як і Ердоган, розглядають іслам як прогресивнішу ідеологію й зневажливо говорять про ЄС, як про "християнський клуб".
Вступ Туреччини до ЄС довелося би ратифікувати у кожній країні, де-не-де шляхом референдуму. У будь-якому разі, шансів на позитивне рішення небагато. Тож зараз саме час, щоб обидві сторони погодили нову мету своїх переговорів. Приміром, посилена економічна співпраця та партнерство у галузі безпеки задля протидії тероризму - це ті питання, що цікавлять обидві сторони.
Лише Кіпр як "яблуко розбрату" все псує
Де-факто переговори про вступ Туреччини до ЄС не проводяться вже багато років. Власне, вони ніколи по-справжньому й не починалися. Причина - з 2005 року Туреччина вперто відмовляється взагалі визнавати країну-члена ЄС Кіпр. Північну частину острова Туреччина окупувала всупереч всім нормам міжнародного права. Всі спроби якось вирішити цю проблему досі розбивалися об турецький спротив. Також немає ознак того, що націоналістично налаштований президент Ердоган піде у цьому питанні на якісь поступки. Тож лише через це переговори про вступ Туреччини до ЄС практично позбавленні сенсу.
Для формального поховання перемовин про вступ потрібне рішення глав держав та урядів ЄС, яку, щоправда, не так просто буде ухвалити. Тим часом перспективи Туреччини на вступ до Євросоюзу вже давно мертві. На жаль, Туреччина віддалилася від ЄС. Гарна мрія по європейську Туреччину луснула, немов мильна бульбашка.