Драма навколо штрафних мит на сталь та алюміній, якими США погрожують своїм торговельним партнерам, увійшла до нової фази. Незадовго до того, як мав спливти термін запровадження мит, американський президент Дональд Трамп подовжив невизначеність ще на чотири тижні. За цей час він хоче добитися виконання своїх умов. Це торговельна політика, яка послуговується драматургією телешоу, зірковим ведучим якого багато років був Трамп. До його репертуару, зокрема, належать неочікувані повороти та напружені розв'язки. Головне, щоб був рейтинг і люди дивилися на нього - гнівного націоналіста в Білому домі, який начебто збирається зробити свою країну великою.
Не спрацювало навіть доброзичливе переконування з боку президента Франції Еммануеля Макрона та канцлерки Німеччини Анґели Меркель (Angela Merkel). Цей президент США не цінує своїх союзників. Він просто відправляє їх додому, як учасників свого колишнього телешоу The Apprentice ("Кандидат"). Для нього має значення тільки він сам. "Шоу Трампа" має тривати, навіть якщо воно врешті-решт завдасть шкоди економіці США.
Ще місяць невизначеності
Отже, тепер торги триватимуть до червня. Президент США і його меркантильні радники дали ясно зрозуміти, що вони хочуть диктувати Євросоюзу умови торгівлі сталлю та алюмінієм. Вони прагнуть квотування імпорту, щоб підтримати нерентабельну металургійну промисловість США. Ці правила суперечать донині чинним принципам вільної торгівлі, які Сполучені Штати Америки за допомогою Світової організації торгівлі (СОТ) самі ж і розробили.
Досі з новими квотами погодилася лише Південна Корея, бо вона не хоче сперечатися із США, які її захищають. Канада і Бразилія, головні постачальники сталі в США, напевно, можуть сподіватися на кращі умови. Європейський Союз у жодному разі не повинен піддаватися на спроби тиску з Білого дому. Запроваджувати захисні квоти для власної економіки, погрожуючи імовірними неприпустимими тарифами, - це нікуди не годиться. Найбільше, що можна запропонувати неврівноваженому президенту, - переговори щодо тарифного режиму взагалі для всіх секторів економіки, якщо він остаточно відмовиться від запровадження штрафних тарифів.
Має значення лише сенсаційний ефект
ЄС повинен передовсім впевнено йти і відбиватися. Якщо трампівська модель спрацює щодо сталі та алюмінію, то нестабільний президент США може спробувати випробувати її і в інших секторах економіки, наприклад у торгівлі автомобілями. Захищати квотами американську металургійну промисловість, продукти котрої американські клієнти не хочуть купувати, є абсурдним. Самі ж американські підприємства висловилися проти тарифного батога а-ля Трамп.
Те, що економічні націоналісти в Білому домі називають "несправедливим", є результатом багаторічного розвитку ринків. Ніхто не примушував американських клієнтів купувати особливу європейську сталь. Просто вона краща або дешевша, або і те, й інше. Американська сталева промисловість була б абсолютно не в стані самостійно з сьогодні на завтра покрити обсяги імпорту, якщо він зникне. Це суто фантазія президента. Якщо постраждають ланцюги постачання в США, товари стануть дорожчими для американських споживачів. Однак самозакоханому мачо Трампу не зрозуміла економічна логіка зв'язаного мережами світу. Має значення лише ефект сенсації. Він прагне уваги. На наступні чотири тижні він її собі забезпечив.
Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.