Чотири довгих роки Європейський Союз покладався на Туреччину як сторожа на своїх кордонах, який стримував біженців та інших мігрантів. Тепер турецький президент Реджеп Таїп Ердоган втілив у життя свою погрозу, яку до того знову і знову повторював. Туреччина доправляє біженців і мігрантів до кордону країн ЄС - Греції і Болгарії.
Домовленість про повернення до Туреччини мігрантів, які потрапили до Євросоюзу з території цієї країни, що діяла з березня 2016 року, турецький автократ Ердоган в односторонньому порядку анулював. Біженці і мігранти на кордоні ЄС для нього - політичний інструмент. Чого саме хоче домогтися у такий спосіб турецький президент, який у багатьох напрямках зовнішньої політики перебуває у глухому куті, незрозуміло. Кращу міграційну угоду він шляхом шантажу навряд чи отримає. Туреччина дала прихисток 3,6 мільйона сирійських біженців. З огляду на сотні тисяч сирійців, які невдовзі можуть внаслідок наступу військ Асада залишити провінцію Ідліб на турецькому кордоні, цілком можна зрозуміти бажання Анкари отримати більшу підтримку.
У ЄС немає плану Б
А європейці? Галас після екстрених засідань міністрів внутрішніх і закордонних справ ЄС із закликом підсилити прикордонну місію Frontex - це крокодилячі сльози. Вже чотири роки керівництво ЄС знає, що угода з Туреччиною - лише тимчасове і хитке вирішення питання.
Єврокомісія робила не одну спробу запровадити у Євросоюзі кращу систему прийняття і розподілу біженців із Сирії, Афганістану, Ірану і багатьох африканських країн. Знову і знову ці спроби провалювалися через "ні" від окремих країн-членів, причому не лише від Польщі, Угорщини, Австрії чи Італії. У багатьох країнах ЄС сформувалася права або правопопулістська опозиція, яка опирається прийняттю біженців, не кажучи вже про інших мігрантів, які хочуть залишитися надовго.
"Угоду про біженців" з Туреччиною Євросоюз ніколи як слід не виконував. Процедури щодо шукачів притулку, погоджені 2016 року, які мали тривати лічені дні або тижні, у Греції тривають безкінечно. Греція і відомства ЄС не змогли все організувати як слід. Як наслідок - жахливі злидні у таборах для біженців на кордонах Євросоюзу, насамперед на грецькому острові Лесбос. Чи, може, саме такі картинки у медіа і потрібні комусь, щоб відлякувати потенційних мігрантів?
Євросоюз поклався на Туреччину. Тепер у нього немає плану Б. Закриття кордонів Грецією і Болгарією є безпорадною спробою не пустити біженців і мігрантів, що рано чи пізно завершиться провалом. Згідно з конвенцією ООН про статус біженців і відповідного законодавства ЄС, всі, хто в'їжджає на територію країни спершу мають право подати заяву на отримання притулку як біженця, який потребує захисту. І ця заява має бути розглянута. Шукачів притулку не можна просто виштовнути або депортувати до країни, де їм загрожують гоніння.
Кінець солідарності і права
Враховуючи досвід 2015 і 2016 років, коли біженці та інші мігранти балканським маршрутом і морем з Туреччини масово прибували до країн Центральної Європи, Євросоюз взагалі-то мав створити спільну систему перевірки заяв на отримання притулку і розподілу біженців, аби впоратися з такими "хвилями". Але нічого подібного немає. І що тепер? Побудувати мур (паркани на кордонах вже є)? Закрити кордони всередині Шенгенської зони? Вийти з конвенції ООН щодо біженців?
Є всі підстави побоюватися, що більшість країн ЄС підтримуватиме жорсткий курс і звалить тягар відповідальності за біженців на прикордонні країни і суміжні з ними - Болгарію, Грецію, Хорватію, Словенію, Угорщину, Австрію, Мальту, Іспанію та Італію. Прощавай, європейська солідарносте! Прощавай, міжнародне право! Прощавай, милосердя!
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.