Популістичний "землетрус" в Італії - значний політичний поворот як для країни, так і для Європи у цілому. Зруйновано стару систему, за якої при владі почергово були або соціал-демократи, або консервативні партії Берлусконі. На зміну старим консервативним партіям прийшли нові полюси. Як ліві, так і праві популісти стають новими народними партіями в Італії. Це факт, навіть якщо він і не влаштовує істеблішмент. В Італії відбувається те, що ми вже пережили в інших країнах Євросоюзу і, можливо, ще переживатимемо.
У Греції при владі коаліція лівих та правих радикальних сил, в Угорщині - консервативні популісти. У Франції на президентських виборах засвідчена перемога представника антисистемної партії, яка, по суті, стримала правих популістів, котрих підтримує третина французів. І рух Еммануеля Макрона, на відміну від багатьох інших, дружній до Європи. В Австрії праві популісти прийшли в уряд, а в Німеччині вони є великою опозиційною партією у Бундестазі. У деяких регіонах Східної Німеччини "Aльтернатива для Німеччини" найпотужніша політична сила. У Великобританії націоналістичний анти-рух, який іде врозріз з давно відомимим партіями, здійснив Brexit.
Політичний ландшафт Європи змінюється
Тож Італія - не унікальний випадок, а радше подальший розвиток, якому традиційні партії в ЄС дотепер могли мало протистояти. Простого звинувачення у тому, що нові радикальні суперники з "лівих" або "правих" сил є популістами, вже недостатньо. Виборцям, схоже, все одно. Вони хочуть, як бачимо на прикладі Італії, чогось нового - свіжого вітру, альтернативи. Це прагнення змін підкріплюється невдоволенням досягненнями попередньої системи. В Італії ця невдоволеність сягнула критичної точки і призвела до популістичного "виверження", який дав дорогу антиєвропейським, націоналістичним, критичним до системи силам. На наступний день після виборів саме на цьому переможно наголошував правий популіст Маттео Сальвіні. Популіст - почесне звання для нього, адже він тут заради людей, хоче чути "вокс популі", голос народу.
Негативні прояви, хибні обіцянки та банальна пропаганда - усе, що традиційні політсили зазвичай закидають популістам, - дедалі менше турбує виборців в Європі. Вони хочуть простих рішень складних проблем. І якщо ці рішення не можуть бути знайдені, це провина інших. Сучасні популісти від Великобританії до Італії чимало перейняли від головного популіста, президента США Дональда Трампа. Не випадково, що колишній соратник Трампа та руйнівник системи Стів Беннон за день до виборів з’явився у Римі та підтримав Сальвіні.
Популізм - не єдиний правий феномен в Європі. У Європейському парламенті працюють надзвичайно успішний "Рух 5 зірок" з Італії у фракції з націоналістичними прибічниками Brexit з Партії незалежності Сполученого Королівства. Ліворадикальна партія Сиріза (Syriza) з Греції отримала місця у фракції лівих у Європарламенті. Сильвіо Берлусконі, який на цих виборах в Італії виступив як правий популіст, сидить зі своєю партією "Forza Italia" у християнсько-демократичній групі, поруч з німецькими консерваторами з Християнсько-демократичного та Християнсько-соціального союзів.
Популізм здебільшого антиєвропейський
Багато прибічників єдності Європи та мирного сусідства занепокоєні тим, що праві популісти та антисистемні партії майже без винятку виступають проти ЄС, Європи і є частково націоналістичні. "Італієць передусім" - гасло Сальвіні, запозичене у Трампа. "Австрія передусім" - заявляє Австрійська партія свободи, яка представлена в уряді у Відні. Якщо для всіх "я передусім!", тоді відчуття "ми" скоро стане для європейців лише порожнім звуком. Очільник партії Lega закликав до "звільнення" Італії від ЄС. Це така ж дурниця, як уявне придушення Британії через Брюссель. Однак є небезпечним те, що дедалі більше виборців в Італії вірять в такі нісенітниці.
Нові партії, руйнівники системи, популісти створили в інтернеті та соціальних мережах власні і дуже успішні та до того ж недорогі канали комунікації. Традиційні партії, схоже, проґавили цю тенденцію у багатьох частинах Європи. Мережа, так звана "бульбашка думок", невігластво та успіх популістів тісно пов'язані. Парламентські демократії вже скоро можуть перетворитись на диктатури думок в мережі. Контроль здійснюється через Twitter? Американськими корпораціями? Російськими "фабриками тролів"? Північнокорейськими хакерами?
Після цих виборів Італія змінилася назавжди. Яка країна буде наступною? Соціал-демократична партія в Німеччині вже більше не народна партія. Коли ця доля також спіткає ХДС/ХСС? Чи центристським партіям вдасться подолати тенденцію популізму?