Корисні копалини: більше прозорості в непрозорому бізнесі

Літій для акумуляторних батарей, золото й тантал для мобільних телефонів, телур та індій для сонячних батарей, вольфрам для високоякісної сталі. Це далеко не повний перелік сировинних матеріалів, які Німеччина імпортує з країн, що розвиваються. Запаси багатьох речовин скорочуються, і німецькі компанії побоюються загострення конкуренції за них на світових ринках.

Але є ціна, яка не вимірюється біржовими індексами. Видобування корисних копалин часто супроводжується шкодою для довкілля та порушенням прав людини. Гроші західних компаній осідають у кишенях корумпованих політиків та йдуть на закупівлю озброєнь. Тому кілька неурядових організацій з Німеччини вимагають запровадити соціальні та екологічні стандарти уздовж усього ланцюга – від видобування до використання тих чи інших корисних копалин.

Довгий ланцюг

«Більшість споживачів у Німеччині чи в інших країнах Європи не знають точно, звідки походять сировинні матеріали, - каже Фрідель Гюц-Адамс з Інституту Зюдвінд, співавтор дослідження «Ґрунтовні факти». – Навіть багато компаній, які працюють у Німеччині з імпортованими металами, не мають повної інформації про їхнє походження». Збираючи матеріал для дослідження, Гюц-Адамс разом зі своїми колегами вивчав ситуацію на трьох контентах і дійшов висновку, що проблема всюдисуща.

Якщо компанії нічого не роблять, кінцеву відповідальність несе споживач? Ні, каже науковець. «Якщо я купую мобільний телефон, в ньому є кілька сотих грама золота чи тантала. Я не можу простежити всі 10-15 кроків, що пройшов цей метал, перш ніж опинитися в телефоні», - каже Гюц-Адамс.

Приклад США

Але справа зрушила з місця завдяки одному закону в США. Цей закон Додда-Франка зобов’язує американські, але також іноземні фірми, чиї акції котируються на американських біржах, оприлюднювати інформацію про походження їхніх металів. Громадськість також має право дізнатися, скільки грошей було заплачено тим чи іншим урядам.

На думку Гюц-Адамса, це має безпосередні наслідки для німецьких компаній, які багато експортують у США. «Вони будуть змушені ретельніше контролювати власну мережу постачальників сировини, - каже експерт. – Але поки що вони чинять цьому спротив і проводять лобістську роботу з федеральним урядом, щоб запобігти появі такого закону у ФРН».

Геологія і відбитки пальців

Те, що виробники електроніки дедалі більше відчувають на собі дію американського закону, помітив Франк Мельхер з Федерального відомства з питань геології та природних ресурсів. Ця установа розробила так званий «геологічний відбиток пальців» - метод, що дозволяє точно встановлювати походження тих чи інших корисних копалин.

У першу чергу йдеться про метали. Наприклад, вольфрам, що видобувають у сплюндрованому війною Конго. Так руду з країн Центральної Африки можна вилучити з обігу в західних країнах. Але це лише інструмент, не менш важлива політична воля, каже Мельхер. Перші зрушення в цьому напрямку – сертифікація видобувних компаній – вже є, каже експерт.

Сертифікатів недостатньо

Сертифікація – це цікавий підхід, щоб не вилучати з торговельного ланцюга цілі країни, каже Лена Ґюснет з Міжнародного центру з питань конверсії, що розташований у Бонні. І все-таки експерт налаштована скептично. За її словами, процес сертифікації дуже дорогий і потребує дотримання певних умов місцевими структурами влади. «Я думаю, що, коли Конго буде готовий до такого кроку, він уже буде не потрібний».

Але без зовнішнього тиску домогтися від компаній дотримання соціальних та екологічних стандартів складно, кажуть експерти. Так само складно гарантувати, що доходи від продажу цінної сировини вкладатимуться в розбудову шкіл, доріг чи систему охорони здоров’я, а не потраплятимуть до корумпованих чиновників чи політиків.

Тиск покупців

Європейський Союз мав би вимагати дотримання мінімальних соціальних стандартів та екологічних норм, пропонує Гюц-Адамс з Інституту Зюдвінд. За його словами, першими могли б стати європейські уряди та громадські установи. Наприклад, щороку у Німеччині закуповують тисячі нових комп’ютерів і мобільних телефонів. Деякі міста, наприклад, Бонн, уже вимагають від постачальників гарантій дотримання елементарних прав людини та чесної праці.

Не варто недооцінювати і силу споживачів, каже Лена Ґюснет з Міжнародного центру з питань конверсії. За її словами, вже є громадські ініціативи на кшталт „MakeITfair!“. На сторінках в інтернеті можна знайти інформацію про виробників та походження сировинних компонентів. Купуючи, наприклад, мобільний телефон, можна спершу пересвідчися, що його виробник не купує компоненти в країнах, де іде громадянська війна.

Автор: Матильда Йорданова-Дуда / Роман Гончаренко
Редактор: Дмитро Каневський