Інтерв'ю з Лехом Валенсою

DW: Чимало країн Східної та Південно-Східної Європи заздрять демократичним здобуткам та економічним успіхам Польщі упродовж останніх двох десятиліть, до чого саме Ви доклали значних зусиль. Але попри все, нещодавно десятки тисяч поляків вийшли на вулиці Варшави, протестуючи проти політики ліберального уряду Дональда Туска. А за результатами оптувань, лідерство нині належить очільнику націонал-консервативної опозиції Ярославові Качинському. Що діється в Польщі?

Лех Валенса: Перше: у нас не було ста років для розвитку демократії, тож ми мусили все максимально прискорювати, щоб наздогнати Захід. А за такого прискорення накопичується багато чого. Друге: що означають сотні тисяч у порівнянні зі сорока мільйонами? Якщо зібрати незадоволених у будь-якій іншій державі, зокрема і в багатих країнах, то я переконаний, що масштаб протестів буде ще більшим. Третє: наша демократія себе ствердила. Хоча й були протести, але винятково мирні. Збиралися підписи, і на наступних виборах незадоволені люди виставлять рахунок політикам.Тож Польща з її демократією витримала випробування і може слугувати зразком того, як поводитися з невдоволенням.

В інтерв'ю німецькому тижневику Die Zeit Ви висловили бажання, щоб німці були сміливішими і мали ще більший вплив на розвиток і планування в Євросоюзі. Утім, за Ваші виступи за європейську єдність у часи кризи Вам чимало діставалося. Анґела Меркель, наприклад, у грецьких ЗМІ зображалася на карикатурах у формі СС. А що Ви думаєте про європейську політику Німеччини?

Лех Валенса: Політичним лідерам завжди дістається. Німеччина - тяжковаговик, до того ж у всіх сферах. Але німці також і беруть на себе відповідальність під час долання криз, вони також розвивають ідеї для майбутнього. І вони повинні продовжувати це робити. У часи, коли ми скасовуємо кордони, ідеться про європейське, а не про німецьке чи польське. Ідеться тільки про Європу. Ми не повинні далі мислиити у межах державних кордонів. Є багато нових сучасних тем, таких як інформація, довкілля, кризи на кшталт банківської. Тут ідеться вже не про один банк, а про відповідальність усіх банків. Потім є ще й грошові питання: у Німеччини вони є, а в інших ні. В Європі, наприклад, потрібна добра мережа автобанів, у тому числі і в Албанії. Там і в якихось інших місцях на це бракує грошей, тож Німеччина мала б взяти це на себе, а гроші могли б повернутися упродовж 50 років. Гроші не можна зберігати в панчосі.

Минуло вже майже 70 років після завершення Другої світової війни, але деякі стереотипи та упередження стосовно німців досі збереглися. Чи не стануть вони ще сильнішими, якщо німці зараз почнуть всюди будувати автобани?

Зовсім ні. Для європейської інтеграції нам потрібен добробут у Європі. Ми можемо уникати конфліктів тільки якщо, наприклад, будемо всюди будувати автобани, тоді ситуація покращуватиметься всюди. Є багато подібних завдань, наприклад, розбудова комунікаційних мереж. Держави, в яких є гроші, мали б надавати їх біднішим, а ті б їх поволі повертали. Це було б добре для всіх учасників.Теперішнє покоління мало би почати розбудовувати державу Європа, але діяти при цьому дуже обережно.

Що саме вони повинні робити?

Ніхто цього точно не знає. Щоб цього досягти, нам потрібні більші європейські структури. Поділ і кордони належать минулому. Але нині, щоб ми не робили, майже завжди спливають спогади про війни. Утім, поступово це залишається позаду. Це складний процес, але ми вже достатньо далеко просунулися уперед. Важливо будувати об'єднану Європу, спираючись на єдині цінності, але наразі вони ще відрізняються від країни до країни. Ми маємо розробити щось на кшталт світового каталогу, своєрідні десять заповідей, які б спільно розробили всі і - і віряни усіх релігій, і атеїсти. На цей фундамент мав би спиратися розвиток майбутньої Європи.

У неділю, 29 вервесня, Ви святкуєте 70-річчя. Ви доклали значих зусиль до падіння комунізму. Але і нині досі є диктатури, де переслідують і навіть убивають власних громадян. Яким є Ваш рецепт, як можна подолати диктатуру?

Мій рецепт - солідарність. Звісно, ця солідарність відрізняється від країни до країни. Особливо важливо також підтримувати США, єдину супердержаву, що ще залишилася, у справі створенння такого світу, котрий би всюди, де з'являється антисемітизм, расизм, етнічні чистки або хімічна зброя, одразу ж починав би діяти і долав проблему.

Електрик за фахом Лех Валенса 1980 року створив незалежну профспілку "Солідарність", першу у всьому комуністичному східному блоці. 1983 року Лех Валенса став лауреатом Нобелівської премії миру. На перших вільних виборах у Польщі після падіння комунізму його обрали президентом.