Лівія: громадянська війна і геополітичний конфлікт

У північноафриканській Лівії практично ціле десятиліття точиться громадянська війна. У неї залучені найрізноманітніші сили: бойовики-націоналісти, ісламісти, туареги-кочівники, місцеві племена, іноземні найманці. Ще більш заплутаною ситуація стає через те, що два головні протиборчі угруповання отримують підтримку різних країн. Це робить конфлікт міжнародним і геополітичним.

Збройна боротьба за владу в Лівії не припиняється з часу повалення Муаммара Каддафі в 2011 році в ході повстання, що спалахнуло в рамках "арабської весни", підтриманого міжнародною військовою операцією. На цьому знімку кривавий диктатор, що правив чотири десятиліття, розриває Статут ООН під час свого скандально відомого виступу в 2009 році на Генасамблеї цієї організації.

Одна з головних причин громадянської війни - багаті запаси нафти і газу. Концесії на їх видобуток на суші і в морі отримували різні іноземні компанії, в тому числі німецька Wintershall (на фото - один з її об'єктів) і російський концерн "Газпром", у них з 2008 року є спільне підприємство в Лівії. Зараз галузь в занепаді. Не працює, наприклад, підводний газопровід Greenstream в Італію.

Інша причина громадянської війни - боротьба між прихильниками ісламського шляху і їхніми противниками, яка породила двовладдя, що панує в країні з 2014 року. Ісламісти закріпилися в столиці Тріполі на заході країни, на сході їм протистоїть так званий парламент в Тобруке. Від його імені править 76-річний воєначальник Халіфа Хафтар, командувач самопроголошеної "Лівійської національної армії".

У бойовиків "Лівійської національної армії" є підстави фотографуватися в позі переможців. Війська Хафтара завоювали переважну частину території країни, крім пустельного півдня, який контролюють місцеві племена, і декількох районів на заході навколо Тріполі. Однак захопити офіційну столицю країни, незважаючи на неодноразові спроби штурму з квітня 2019 року, їм поки що не вдалося.

На боці Хафтара воюють російські найманці з ПВК "Вагнер". Самопроголошений маршал, який зробив військову кар'єру при Каддафі, але потім брав участь у його поваленні, навчався в СРСР в Академії імені Фрунзе і зараз користується підтримкою Росії (на фото: Москва, листопад 2016). На нього зробили також ставку Єгипет і Франція. У нього, за даними ЗМІ, є громадянство США, де він співпрацював з ЦРУ.

Офіційним лідером Лівії, визнаним міжнародною спільнотою в особі ООН, є глава Уряду національної згоди, який розміщується в Тріполі, Фаїз Сарадж. Його активно підтримують, наприклад, Італія і Туреччина. Президент останньої Реджеп Тайїп Ердоган уклав з Лівією договір, в якому істотно змінив на користь своєї країни (і на шкоду Греції) кордон в Середземному морі.

У січні 2020 року Анкара перекинула в Тріполі турецьких військових для зміцнення оборони лівійської столиці, оскільки загони, що борються на стороні уряду національної згоди (фото), сильно ослаблені торішніми боями з військами Хафтара. В результаті різко зросла небезпека прямих зіткнень між кадровими турецькими військовими і російськими найманцями-вагнеровцями.

Ще однією стороною міжусобиці в Лівії стали ісламісти-екстремісти з ІДІЛ. Скориставшись двовладдям, прихильники "Ісламської держави" захопили на початку 2015 року портове і університетське місто Сирт. Однак восени 2016 року вони були розгромлені військами, вірними ісламістській владі в Тріполі (фото), і пішли в підпілля. Місто, яке переходило з рук в руки, сильно постраждало.

19 січня 2020 року в Берлін на міжнародну конференцію з Лівії приїхали лідери понад десяти країн і керівники міжнародних організацій, включаючи ООН. На знімку: президент РФ Володимир Путін, канцлер ФРН Анґела Меркель і президент Єгипту Абдель Фаттах Ас-Сісі. Серед підсумків саміту - зобов'язання його учасників більше не постачати сторонам конфлікту зброю і механізм контролю за припиненням вогню.

У ЄС немає єдиної позиції щодо Лівії, цілі окремих країн дуже різняться. Однак усі члени ЄС зацікавлені в тому, щоб Лівія перестала бути плацдармом для відправлення до Європи нелегальних мігрантів, багато з яких гинуть в Середземному морі. Цю міграційну й гуманітарну проблему без припинення війни в Лівії і відновлення її державності не вирішити.