Європейські монархи
2 червня 2012 р.
Лілібет – так з любов'ю називають королеву Cполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії. Єлизавета ІІ разом з 17-ма іншим членами королівської родини представляє найвідоміший королівський дім у світі. Знавець королівської тематики Рольф Зеельманн-Еґґеберт дає цьому просте пояснення: "Це королівський дім з найбільшою помпезністю. Варто лишень спробувати пригадати, кого ще з нинішніх королів, окрім королеви Великобританії, ви бачили з короною на голові".
Ось уже 60 років Єлизавета сидить на престолі, однак у свої 86 років вона ще навіть не збирається передати корону наступникові. "Нині її люблять як ніколи", - запевняє біограф Кейт Вільямс. Подейкують, що Єлизавета ІІ збирається побити рекорд своєї прапрабабці - королеви Вікторії, яка у позаминулому столітті правила королівством 63 роки.
Сім королівських родин Європи
Британський королівський дім – не єдиний у Європі. У Норвегії, Швеції, Данії, Бельгії, Іспанії та у Нідерландах главою держави також є король чи королева. Вони успадковують трон, а не обираються. Водночас кожна з цих держав є парламентською демократією. Монархія збереглася у тих країнах, у яких упродовж останніх 150 років життя було відносно спокійним, пояснює історик Моніка Вінфорт: "Скрізь там, де не було переворотів та революцій, як ми їх знаємо, де світові війни мали інше значення, монархії продовжують існувати".
Яскравий тому приклад – Данія. "Конституційна монархія зберігається, бо, як мені здається, немає більшості, яка б виступала за її скасування", - каже Вінфорт. Те ж саме можна стверджувати і про Великобританію. Згідно з останнім опитуванням, близько 80 відсотків підданих Єлизавети ІІ висловилися за обов’язкове збереження королівського двору, корони та королеви. "Ніхто й не очікує, що в об’єднаній Європі можуть бути якісь революції. Тож монархії мають чудові шанси існувати і далі", - переконана Моніка Вінфорт.
Монархії старіші за республіки
Монархія з її багатолітньою традицією є найзвичнішою формою державного правління у Європі, каже Вінфорт. Єдиною республікою "з солідним стажем", пояснює історик, є Швейцарія. Усі інші держави набули цієї форми правління лише упродовж останніх ста років. В Іспанії монархію лише на деякий час призупинила фашистська диктатура Франко. З 1975 року країною править король Хуан Карлос І.
У Бельгії монархію було засновано 1830 року – одночасно з виникненням нової держави. Досі королівський дім на чолі з Альбертом ІІ залишається вирішальним об’єднуючим фактором для двох розсварених народів – валлонів та фламандців. Щоправда, Альберт ІІ, на відміну від британської королеви, рідко виступає на публіці та переважно мовчить.
У Нідерландах править королева Беатрикс. У Данії – з 1448 року родина Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Ґлюксбург. Таким чином королева Маргрете ІІ представляє найстарішу королівську династію у Європі. Талановита мисткиня та шанувальниця тютюнового диму відома близькістю до народу. З нагоди свого ювілею на престолі 2002 року Маргрете сама про себе зауважила: "Я гадаю, що знайшла власну рівновагу. Можливо, я стала більш відкритою, а ще - критичною. Обидві ці риси я вважаю дуже важливими. Треба бути толерантним, але не боязким".
"Німецька" королева Сильвія
У Норвегії королі правлять ще з часів Середньовіччя. Щоправда, починаючи з 1370 року, довгий час норвезькі монархи походили з іншої країни. Адже до 1905 року Норвегія була частиною Швеції. Тоді монархом у Норвегії став онук данського короля. Лише з 1991 року країною править король, народжений у Норвегії, - Гаральд V.
У Швеції ж з 1973 року на престолі сидить король Карл XVI Густаф. Утім, багато кому більш відома його дружина – королева Сильвія. Німецькі видання особливо часто і охоче підкреслюють її походження: Сильвія Зоммерлат – німкеня, а познайомилися вони з королем під час Олімпійських ігор у Мюнхені влітку 1972 року.
Усі королі - родичі
Нині усі королі та королеви вже у пенсійному віці. Наймолодший з усіх - шведський король Карл XVI Густаф, якому виповнилося 66 років. Тому в усіх європейських монархіях у наступні 10-20 років слід очікувати зміни поколінь на престолі. Наступники трону є в усіх семи країнах, тож продовження династії забезпечене.
Утім, нині особам королівської крові не обов’язково виходити заміж за принців та одружуватися лише з принцесами. У моді – шлюб з "простолюдинами". Таку тенденцію експерт Моніка Вінфорт пояснює тим, що королівські родини намагаються підкреслити свою близькість до народу. Крім того, принци та принцеси часто знайомляться та закохуються під час навчання в університеті, не добираючи об'єкти своїх почуттів за походженням.
Натомість раніше задля утримання та зміцнення влади доводилося шукати пару серед рівних. Це призвело до того, що усі королівські родини стали родичами. Більшість європейських монархів, наприклад, нині походять з династій Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Ґлюксбург або Заксен-Кобург-Ґота. Навіть британська королева має "німецьку кров": родинне ім'я англійських королів лише після Першої світової війни змінили з Заксен-Кобург-Ґота на Віндзор.
Останній "абсолютний" князь у Європі
У Німеччині кайзер Вільгельм II змушений був зректися трону після програшу Першої світової війни. Однак нині саме німці є чи не найбільшими прихильниками європейських королівських домів. Завдяки "жовтій" пресі мільйони людей долучаються до приватного життя та скандалів королівських родин.
"Людям потрібна родина на чолі держави зі значним потенціалом для самоідентифікації, - переконана історик Моніка Вінфорт. - Насправді вони роблять звичайнісінькі речі – одружуються, народжують дітей, помирають. Утім, роблять вони це помпезно, у всіх на очах. Коли ж іще можна побачити карету, палац, чудові сукні? Зрозуміло, що на них спрямовують усі погляди".
До речі, з точки зору форми державного правління, у Європі є ще одна абсолютна монархія – без парламенту та юрисдикції. У Ватикані абсолютну владу має лідер католицької церкви. Папа Римський, однак, отримує її шляхом обрання, а не у спадок.
А ще, крім королівств, у Європі є низка дрібних князівств, наприклад, Андорра,що поміж Іспанією та Францією. Там правлять двоє так званих співкнязів. Один з них - єпископ Уржельський, інший - французький президент Франсуа Олланд.