Менеджер культури: між мистецтвом і бізнесом

Талановитих митців в Україні не бракує. Але професійно організовані, комерційно успішні проекти залишаються рідкістю. Митці не знають, де брати гроші, де показувати свої твори. Без професійної допомоги не обійтися. Утім, професію «менеджер культури» у сучасному європейському уявленні отримати ніде. Допомогти молодим спеціалістам цієї сфери покликана програма німецького фонду Роберта Боша «Менеджери культури з Центральної і Східної Європи», в рамках якої вихідцям з постсоціалістичних країн надається річна стипендія.

Управління ідеями

Що являє собою ця професія? Стипендіатка з України Юлія Овчаренко ділиться своїм баченням: «Менеджмент культури – це управління процесами. Управління ідеями, думками – що несе мистецтво, яке треба донести до загалу? Розуміння того, який інтелектуальний поштовх має давати це мистецтво. Інший бік – це, звичайно, пошук коштів на реалізацію проектів. Де знайти сильних і надійних партнерів? Робота з пресою дуже важлива», - каже стипендіатка.

Від народження ідеї до відкриття виставки проходить не один місяць. Організаційна робота - надзвичайно комплексна, потрібно налагоджувати масу контактів, координувати творчі, комерційні і побутові процеси. У Німеччині менеджмент культури вже має давню традицію. Отже, і досвід під час річної практики можна отримати величезний, каже Юлія Овчаренко.

Мистецтво - це не лише прекрасне

«Я б наголосила на різних розуміннях у суспільстві – «що таке культура?» Моє бачення за цей рік у Німеччині дуже змінилося. Ми, українці, звикли до того, що мистецтво – це прекрасне. Це обов’язково дещо, що несе гармонію, красу. Щось, що можна повісити у залі і милуватися. На Заході мистецтво має мету шокувати, збити з пантелику. Крім того, мистецтво рефлектує суспільні процеси», - порівнює стипендіатка з Дніпропетровська.

Культурний менеджер, за словами Юлії, це більше, ніж просто організаційна робота та комунікації. Це також безпосередня участь у реалізації ідей, у творчому втіленні задумів митця – пошук практичних рішень. Поле для діяльності так само широке, як і саме мистецтво, – можна працювати у сфері музики, образотворчого мистецтва, літератури, театру або кіно. Ділові якості мають вирішальне значення. Але й без любові до мистецтва у цій професії теж нічого не буде, зауважує Юлія Овчаренко. Отже, треба любити мистецтво і… мати гарні зв’язки.

Ненормований робочий день

«Робиться це не в офіційній обстановці. Адже маєш справу із творчими людьми. Спілкування відбувається на концертах, виставках, вечірках. Потрібно багато спілкуватися, аби постійно знати, хто з митців чим живе, які має плани», - розповідає Юлія. Отже, о шостій вечора робочий день не закінчується, а іноді лише починається. «Вихідних як таких немає. У цій професії треба поєднувати захоплення і роботу – інакше жодних сил не вистачить», - каже Овчаренко.

Для проходження практики Юлія обрала гамбурзьке творче об’єднання KuBaSta (Kultur Bau und Stadtentwicklung). Найбільше їй сподобався неординарний творчий підхід німецьких колег, рішучість у втіленні масштабних мистецьких проектів у Гамбурзі. По завершенні практики вона планує розпочати менеджерську роботу в Україні, аби допомагати українським митцям налагоджувати контакти з іноземними митцями і галеристами. Контакти – це все і вся для менеджера культури. Треба мати товстий телефонний записник, каже Юлія.

Знайти гроші

«Перш за все, звісно, митці. Це інтелектуальна основа будь-якого проекту. Потім журналісти. Крім того, треба мати добрих радників з питань податків. Якщо це музична сфера – контакти фахівців з техніки. Графічні дизайнери, поліграфічні фірми. Маса найбуденніших контактів: електрики, водії, оператори, фахівці зі світла. Якщо йдеться про масові заходи, не обійтися й без контактів чиновників. У міжнародній роботі дуже важливо розбиратися у митних і візових питаннях, у логістиці», - зауважує Юлія Овчаренко.

Чи не найбільшим викликом у роботі в Україні вона називає гроші. Поки українські митці дуже залежні від окремих олігархів, які за власними смаками спонсорують проекти. На думку стипендіатки фонду Роберта Боша, міг би стати у нагоді німецький досвід: закон сприяє роботі культурних фондів та меценатству через численні преференції, в тому числі податкові пільги для тих бізнесменів і підприємств, які підтримують мистецькі проекти.

Автор: Євген Тейзе

Редактор: Тетяна Бондаренко