Забуті ветерани

Майже 100 мотоциклів, дисципліновано вишикуваних у колону, їдуть вулицями німецької столиці. На перший погляд ця картина виглядає дещо загрозливо. Але це не байкери чи якісь "нічні вовки". Літера "V" на їхньому камуфляжі захисного кольору видає в них європейських ветеранів нового покоління. Під гаслом "Вони пішли, але залишилися незабутими" вони не лише вшановують пам'ять своїх полеглих товаришів, але й вимагають більше прав для себе. Ця демонстрація, що відбулася на початку травня в Берліні, стала початком кампанії молодих ветеранів Бундесверу.

"Уперше нас справді помітили. Це чудове відчуття", - поділився своїми враженнями 35-річний заступник голови Німецької асоціації ветеранів Кристіан Бернгардт, який допомагав в організації цього заходу.

Бернгардт віддав армії не один рік життя. Перед початком другої війни в Іраку 2003-го року він був розквартирований у сусідньому Кувейті. Мета місії - захист цивільного населення від хімічної та біологічної зброї. "Пристосованих бункерів не існувало. Ми ходили у захисних костюмах, тоді як по нас відкривала вогонь іракська армія", - згадує Бернгардт, якому діагностували посттравматичний стресовий розлад.

Закордонні місії

Вже 20 років як Бундесвер бере участь у подібних миротворчих місіях закордоном. Зростає і кількість молодих ветеранів. Більшість повертається цілими і неушкодженими, але й солдатів, що зазнали фізичних або душевних травм теж не бракує.

Асоціація ветеранів бореться тепер за розширення їхніх прав. Завдання не з простих, пояснюють її представники, адже німці досі реагують з острахом ледь почивши такі слова як "війна", "солдати"... Навіть слово "ветеран" теж непростий для вжитку термін.

Речник міноборони ФРН Штефан Паріс пояснює це тим, що ці слова у колективній свідомості німців досі викликають негативні спогади про вермахт та часи націонал-соціалізму. Разом з тим міністерство підтримує вимоги ветеранів, підкреслюючи однак, що це стосується саме ветеранів Бундесверу. Щоби вцілілі колишні члени СС не претендували на жодні привілеї від держави, міністр оборони Томас де Мезьєр спеціально звузив критерії цього терміну, обмеживши їх власне солдатами Бундесверу.

"Ми хочемо, щоби заслуги цих молодих солдатів визнали", - каже Паріс. Міністр де Мезьєр навіть запропонував визначення спеціального дня у календарі для вшанування новітніх ветеранів. Втім, цю пропозицію депутати Бундестагу зустріли досить прохолодно.

Тим не менше, за словами представника міноборони, тут важливішим є символічний аспект, адже матеріально молоді ветерани добре забезпечені. "Це пенсії, допомога з працевлаштування, медичні послуги. Все це добре відпрацьовано", - додав він.

Втім, Бернгардт вважає, що не все так ідеально. "Це стосується лише солдатів на чинній службі. Більшість же військових мають обмежені в часі контракти. Як ветеран до цих пільг я доступу не маю", - нарікає він.

Саме за надання офіційного статусу і бореться сьогодні Німецька асоціація ветеранів. Це допомогло б і тим з них, хто навіть через роки після повернення додому досі потерпає від посттравматичних розладів.

Народне визнання

Визнання їхніх заслуг у суспільстві не менш важливе для ветеранів Бундесверу, але поки про це не доводиться говорити. Згідно з одним з досліджень профільного інституту Бундесверу, більшість німецьких громадян взагалі майже не помітили дискусії щодо статусу ветеранів. При цьому загальний імідж Бундесверу в суспільстві залишається в цілому дуже позитивним.

Можливо ця байдужість пов'язана з тим, що закордонні місії Бундесверу традиційно знаходять мало підтримки серед німців? Наприклад, якби від рішення населення залежала участь Бундесверу в операції в Афганістані, німецьких солдатів там би вже давно не залишилось. Лише 38 відсотків німців підтримують цю місію зараз. Це найнижчий показник за всі роки.

Однак Бернгардта це становище засмучує. "Ми ж не самі себе відряджаємо в гарячі точки!", - обурюється він. "Нас туди надсилає парламент, а його склад обирають громадяни. Водночас парламентарії нашими проблемами не особливо хочуть займатися, адже це не приносить голосів на виборах. По-суті ми тут стаємо заручниками", - додає він.

Бернгардт та його товариші все ще сподіваються на добру волю Бундестагу в призначенні офіційного Дня ветеранів. "Але ми не хочемо чекати десять років, поки хтось з політиків таки його призначить. Ми можемо й самі його відзначати", - каже він.

Перший крок у цьому напрямку вже зроблено - мотопарад, що відбувся в травні в Берліні відтепер проходитиме щороку кожної суботи після Вознесіння Господнього.