The Bobs: погляд українського журі

Deutsche Welle: Як Ви оцінюєте результати українців - двічі потрапили до фіналу, але так і не перемогли?

Мустафа Найєм: Помітно, що ми не мали досвіду. Треба розуміти загальний контекст конкурсу. В азійських країнах великі проблеми з правами жінок, в арабських – з правами людини та свободою слова. Журі було важко порівнювати з цим соціальні проекти українців. Можливо, це й моя недоробка. Коли проти антикорупційної ініціативи „Наші гроші” виступають ті, чиї автори сидять у в’язниці чи зазнають тортур, емоційно журі віддає перевагу саме таким проектам. Але для першого року участі наш результат - дуже, дуже, дуже хороший. Олена Білозерська, „Владометр”, „Наші гроші”, рух „Чесно” - всі вони були серед найсильніших у своїх номінаціях.

Якою може бути українська стратегія наступного року?

Поняття блогу на The Bobs розмите, тому треба приділяти більше уваги не окремим щоденникам, а проектам - „Українська правда. Блоги”, блоги на Кореспондент.нет та в інших інтернет-виданнях. Можна придивлятися вже зараз, що цікавого є в українській блогосфері, або й провести „національний праймеріз” - опитати українців, кого вони вважають гідними. Як персону ми цього року висували тільки Олену Білозерську (Після ґрунтовної перевірки Deutsche Welle вирішила відкликати номінацію Олени Білозерської. Після оприлюднення результатів онлайн-голосування увагу DWзвернули на те, що блог містить висловлювання, зроблені кілька років тому, які не відповідають критеріям конкурсу - Ред., 15.05.2013)

.

Проблема в тому, що багато блогерів пишуть тільки російською мовою і не можуть брати участь у конкурсі від України. Але кандидатами від Росії вони не стануть ніколи, бо в росіян є власні великі напрацювання. Ті, хто захочуть представляти Україну наступного року, мають писати українською або робити варіанти свого блогу різними мовами, як Білозерська - в неї є українською, російською та англійською. Англійська - це відкритість до світу, бо дуже багато членів журі не розуміють проблематики України. Скажімо, ми могли б номінувати Твіттер-сторінку Юлії Тимошенко, яка два роки не оновлюється, відколи вона сидить у в’язниці. Але чи зрозуміло б журі, яка це ситуація і чому її Твіттер замовк?..

Як The Bobs може вплинути на українську блогосферу та окремих блогерів?

Блогери в Україні не мають жодної підтримки ні від держави, ні від журналістських спільнот і живуть паралельно, у своїй віртуальній реальності. Вони є піратами інформаційного поля, тобто пишуть, як вважають за потрібне, без жодних редакторів і спонсорів. Єдиний вимір їхньої праці - особиста популярність. Визнання у світі могло б стати великим стимулом, показати, що їхню роботу помічають і цінують. Українська блогосфера мала б на кого рівнятися й виробляти внутрішні стандарти. Я робитиму все, щоб донести це до українських блогерів.

Оцініть, будь-ласка, проекти, які журі обрало переможцями. Чи можна було б реалізовувати подібні ідеї в Україні?

Красивих і грамотно зроблених проектів було багато. Мені дуже сподобалися „Інфоледі” з Бангладеш – гарна ідея, актуальна і для України. Або проект іспанського журналіста, який закликав своїх читачів жертвувати гроші, щоб він міг здійснити подорож і зібрати матеріал для книжки. Українські блогери теж так змогли б. В Україна варто просувати щось на кшталт німецького інструменту для відстежування лобійованих законів „Lobby Plag” і подивитися, що з того вийде.

На етапі відбору учасників Ви говорили, що потенційний переможець - ніби віртуальний пірат, який бореться за свої ідеї, не чекаючи спонсорської підтримки. Чи змінилася Ваша думка зараз?

За духом вона не змінилася. Я справді так вважаю, але атмосфера, в якій працюють блогери у своїх країнах, - зовсім не романтична. Зараз я розумію, що люди в Росії, на Близькому Сході чи в Африці роблять це за дуже важких умов, можуть потрапляти за ґрати, зазнавати насильства чи їм узагалі заборонено виїжджати за кордон, як кубинській блогерці Йоані Санчез, яка перемогла на The Bobs 2008-го року, але по нагороду приїхала тільки зараз. Але все одно ці люди вільні й хочуть жити в реальності, яку створюють у своїх проектах і намагаються винести з онлайну в реальне життя, щоб зробити реальністю для всіх.

З одного боку, перемога в міжнародному конкурсі - це визнання. З іншого - привернення уваги і потенційні політичні чи релігійні переслідування „незручних” блогерів правлячими режимами?

Знаючи більше про умови, у яких, часто анонімно, змушені працювати блогери в Того, Бангладеш чи Китаї, я думаю, що для них це може бути проблемою. В Україні, на щастя, поки що відзнака на міжнародному рівні допоможе, а не призведе до поганих наслідків. Але нам теж треба бути обережними. Якби була номінація для блогерів, яких політично переслідують, у нас перемогла б Юлія Тимошенко зі своєю Твіттер-сторінкою чи Юрій Луценко із блогом на „Українській правді”. Та чи потрібна підтримка блогосфери людям, про яких і так говорить весь світ? Тому я б сконцентрувався на блогерах, які не є політиками, але через незручний контент зазнавали насилля, замовчувань, хакерських атак. Тому що The Bobs - це не тільки конкурс, а й підтримка людей, які вирішують місцеві проблеми у своїх країнах.