Міграційна політика ЄС: основні невирішені питання
27 серпня 2015 р.
У Євросоюз прибуває дедалі більше людей, які сподіваються отримати притулок в одній з його країн. У зв'язку з цим Європа стикається із безліччю проблем. DW розповідає про основні невирішені завдання міграційної політики.
Єдина процедура прийому біженців та список "безпечних" країн
Над єдиною процедурою надання політичного притулку ЄС працює із 1999 року. У липні 2015 чинності набрала директива з питань міграційної політики, мета якої - уніфікувати процедуру прийому біженців у всіх 28 країнах-членах. Надання статусу біженця віддається на розсуд держави, куди подається відповідний запит. При цьому статус є чинним лише на території тієї держави, яка його затвердила.
За оцінками Єврокомісії це дозволяє краще боротися з "міграційною лотереєю" у Європі, однак не може її зупинити. Для уніфікації процедури надання притулку у 2016 році Брюссель планує розпочати запровадження нових правил. Згідно з ними, статус біженця, отриманий в одній з країн ЄС, має визнаватися й іншими країнами Союзу. Утім, до того, як ці правила повністю запрацюють, може пройти кілька років.
На даний момент немає єдиного списку країн, які всі члени ЄС вважали би "безпечними країнами походження", біженці з яких мають низькі шанси на отримання притулку. Кожна європейська країна веде свій список таких країн окремо. Наприклад, деякі держави вважають Косово чи Ірак "безпечними країнами походження", водночас як інші активніше приймають біженців з цих країн. Єврокомісія має намір вже у вересні 2015 презентувати проект єдиного списку так званих "безпечних третіх країн". Голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер, зокрема, вважає абсурдним те, що держави Західних Балкан офіційно претендують на членство в Євросоюзі, але не у всіх країнах членах Союзу визнані "безпечними".
"Дублінський припис"
За людину, яка хоче отримати статус біженця відповідає країна, кордон якої вона перетнула першим, - у цьому суть так званого "дублінського припису", прийнятого 25 років тому. Однак на практиці багато держав його не дотримуються. Відповідно до припису країни на зовнішньому кордоні ЄС - Греція, Італія, Болгарія та Угорщина - мали б відповідати за величезну кількість шукачів притулку й вирішувати проблему самотужки.
Але шукачі статусу біженця обирають так званий балканський маршрут чи шлях з Італії через Австрію у Німеччину, Францію чи країни на півночі ЄС. Це призводить до того, що найбільшу кількість біженців приймають тільки п'ять країн Євросоюзу, які згідно з "дублінським приписом" робити цього не мусили б.
Греція та Італія пояснюють ситуацію тим, що вони не можуть подолати тієї навали біженців, яка щорічно збільшується. Європейський суд у Люксембурзі вже неодноразово забороняв відправляти мігрантів з Німеччини назад до Греції, яка не в змозі забезпечити належні умови прийому. У 2016 році Єврокомісія планує почати обговорення внесення змін до "дублінського припису".
Квоти та перерозподіл
Через невпинно зростаючу кількість шукачів притулку Брюссель у травні запропонував розподілити 60 тисяч біженців, що вже прибули чи прибудуть до Греції та Італії, а також розміщені у таборах біля сирійського кордону, серед країн ЄС за так званим "квотним принципом". Однак у підсумку через спротив окремих країн-членів Союзу обов'язкові квоти прийняті не були, а натомість країни виступили за "добровільний" розподіл мігрантів. Але і це рішення втілюється в життя повільно, оскільки більшість членів ЄС, передусім зі Східної Європи, а також Великобританія та Іспанія не хочуть приймати біженців додатково.
Німеччина в свою чергу намагається якось вплинути на країни Союзу. Глава МВС Німеччини Томас де Мезьєр закликав держави ЄС проявити більше солідарності. За його словами, на ФРН припадає близько 40 відсотків всіх заяв на надання притулку, які надходять на території ЄС. Водночас прийняття загального і обов’язкового до виконання правила, яке могло би замінити "дублінські приписи", поки не очікується.
Депортація та утримання біженців
"Нелегальні мігранти точно знають, що погана система депортації залишає їм багато шансів", - констатувала Єврокомісія у травні 2015 року. У ЄС фактично виконується тільки третина всіх рішень про відмову в наданні притулку.
Особа, чию заяву відхилили, може залишитись у країні ЄС з гуманітарних міркувань (як це відбувається, наприклад, у ФРН) або стати нелегалом (як, наприклад, у Греції чи Італії). Брюссель має намір уніфікувати процедуру депортації і покращити роботу з рідними країнами шукачів притулку, яким після невдалої спроби отримати притулок у країнах ЄС нерідко відмовляють у в'їзді на батьківщину.
Щодо розміщення та продовольчого забезпечення біженців у Євросоюзі діють спільні правила, яких, очевидно, дотримуються не всі. Таких нелегальних таборів біженців, як на грецькомі острові Кос чи французькому Кале, бути не повинно. Члени ЄС за своїми запитами отримують від Брюсселя кошти на розміщення шукачів притулку, які живуть у злиднях.
Охорона зовнішніх кордонів
Європейське агенство прикордонної охорони Frontex надає членам Євросоюзу підтримку в охороні кордонів з країнами, що не входять до ЄС. Окрім того, існують уніфіковані електронні бази даних з інформацією щодо перетину європейських кордонів.
За наявності сумнівів країни Євросоюзу можуть звести на зовнішніх кордонах захисні споруди - так зробили, наприклад, Іспанія, Греція, Болгарія, нещодавно їх приклад наслідувала Угорщина. В окремих випадках європейські країни можуть тимчасово закрити кордони з іншими членами ЄС та посилити контроль над ними.